Яструби (вони ж «беркути», вони ж бойові півні) і голуби миру, - ось основні орнітологічні види, які виявила політична криза у партії регіонів. Між ними вже розпочалося змагання, варте нашої уваги.

Яструби мислять з принципу «більше пожиттєвого не дадуть» і «отступать есть куда, - позади Москва». Вони були особливо активними у розтягуванні ресурсів країни та загарбанні майна своїх опонентів. Розуміючи відповідальність, вони готові, особливо не замислюючись, братися за зброю. Воювати звикли чужими руками: слухняних силовиків та найнятих гопників.

Сильною стороною яструбів (беркутів, бойових півнів) є доведені до досконалості прийоми залякування та підкупу. Слабкою стороною є відсутність інших аргументів переконання, оскільки страх і гроші зводять нанівець їх ефективність.

Позиції яструбів суттєво підірвано бездарною економічною політикою уряду Азарова, невиконанням бюджету 2013 року майже на 25%, переходом боргів у 2014-й рік. Для підкупу грошей явно не вистачає. А переляк, як несподівано для влади виявилося, почав зникати у мільйонів, як тільки десятки тисяч показали, що можна не боятися. Уся уявна і страшна репресивна машина раптом, в короткий час, стала смішною.

Інший вид – голуби миру. Складається переважно з чиновників та представників бізнесу, не пов’язаного безпосередньо з сім’єю.

Голуби долучилися до ПР з різних причин: з кар’єрних міркувань, як члени політкоманди з принципу «ближче до влади», з розрахунку поживитися і отримати свій шматок України.

Вони готові були підписуватися під найширший спектр «ініціатив президента та уряду»: під дерибан власності і рейдерські захоплення, під Харківські угоди з орендою Севастополя, під зґвалтування Конституції, під фальсифікації виборів, під індивідуальне та групове цькування опозиції, під брехню, велику брехню і зраду. Хто зі страху, хто за гроші.

Але долучитися до числа убивць, розпалювачів громадянської війни, розкольників України поспішає не кожен. Зупинилися на межі.

Тих яструбів, які надійно забронювали собі місця у в’язницях, не так і багато. Хай кількасот, максимум тисяча. Від Азарова, Захарченка, Олійника, Добкіна, Кернеса, Тулуба до дрібніших злочинців у МВС, судах, прокуратурі. Сьогодні вони активно намагаються записати собі в подільники усіх інших. З одного боку, ще сподіваючись на диво реваншу. З іншого – прагнучи приховати власні злочини у колективній відповідальності.

Голубам час задуматися: чи воно того варте?