Руйнаціякультури в Україні набирає зловіснихобертів. Людина на весь світ відкритозаявила, що дала колосального хабараміністру культури України М. Кулиняку,після чого її звільнюють з посади заст.генерального директора НаціональногоКиєво-Печерського історико-культурногозаповідника, а міністр спокійнісінькойде собі у відпустку. Але раптом цялюдина, В. Прокаєва, по суті хабародавець, якимось магічним чином повертаєтьсяна своє місце, і за допомогою міністерськихчиновників звільняє свою опонентку -генерального директора Києво-Печерськогозаповідника В. Лісничу і, що найцікавіше,розпорядження про повернення Прокаєвоїнадає високопосадовець мінкультури… Унікальна за своєю безсоромністю інезграбністю гра! Навіть дитина зрозуміє,що за цим стоїть: тотальна корупція,хабарництво, яке процвітає по всійУкраїні. 

Руйнаціякультури в Україні набирає зловіснихобертів. Людина на весь світ  відкритозаявила, що дала колосального хабараміністру культури України М. Кулиняку,після чого її звільнюють з посади заст.генерального директора НаціональногоКиєво-Печерського історико-культурногозаповідника, а міністр спокійнісінькойде собі у відпустку.  Але раптомця людина, В. Прокаєва, по сутіхабародавець,  якимось магічнимчином повертається на своє місце,  іза допомогою міністерських чиновниківзвільняє свою опонентку -генерального  директораКиєво-Печерського заповідника В. Лісничуі, що найцікавіше, розпорядженняпро  повернення Прокаєвої надаєвисокопосадовець мінкультури…  Унікальназа своєю безсоромністю і незграбністюгра! Навіть дитина зрозуміє, що за цимстоїть: тотальна корупція, хабарництво,яке процвітає по всій Україні.

Широким фронтом, убрутальний спосіб,  змінюєтьсявисокопрофесійне керівництво у державнихустановах України, а прийшлі нуворишінабирають відповідну команду, абиповернення попередників стало неможливим.Приклади - наші музеї, осередки культуриі духовності, наше надбання, те, чиммаємо опікуватися на високому професійномурівні, зберігати, реставрувати іпропагувати. Але головний «опікувач»нашої культури говорить про те, що музеїнад усе мають заробляти гроші, називаючи  цеоднією з причин звільнення професійнихмузейників і заміни їх на «менеджерів»,тобто тих,  хто може «робити гроші»і вочевидь ділитися ними  «з кимтреба». Саме таку політику обрала заст.директора Лаврського заповідника –звільняти досвідчених кадровихспівробітників і брати на їхнє місцепідозрілих молодиків. І якщо її повертаютьна місце, після офіційної, скандальноїзаяви про хабар, то дійсно, саме такаполітика потрібна міністерству культури.

Приблизноте ж саме відбувається і на теренах іншої найбільшої святині України –Національного заповідника «СофіяКиївська». Через необґрунтовані,вигадані звинувачення, які не мають підсобою жодних підстав, звільненогендиректора заповідника Н. Куковальську.На її місце поставлено особу, яка вжебагато років мріяла про місце директоразаповідника – О. Сердюк. При першомузнайомстві з колективом вона заявила:«Вибачте мене за те, що я не прийшласюди 12 років тому». Ця заява шокувалаприсутніх. А хто чекав тут на неї ці 12років, і хто будь-коли раніше вбачав уній альтернативу Куковальській? Кандидатуру О. Сердюк нахабно просунуличиновники мінкультури, передусім самМ. Кулиняк, а також директор Інститутуархеології академік П. Толочко, вкрайроздратований і занепокоєний досягненнямивчених заповідника, які спростувалийого застарілі висновки.

О. Сердюк, яккреатура П. Толочка, одразу взяласявпроваджувати в життя його програмувигнання із заповідника вчених іліквідації його як наукового центру.Перші зухвалі й образливі заяви ісвавільні дії нової директорки,спрямовані супроти кращих фахівцівзаповідника, стали прелюдією до руйнаціїйого наукового потенціалу та нищеннябагаторічних напрацювань. Відвертонехтуючи положеннями Указу ПрезидентаУкраїни В. Януковича «Про відзначення1000-річчя заснування Софійського собору»від 11 червня 2010 р., Сердюк наказалаприбрати з експозиції Софійського музеювсі матеріали, що стосуються цієї дати,а також все те, що показує Софійськийсобор у світлі новітніх досліджень.Взята на озброєння новою директоркою політика викручування рук вченимзаповідника, демонстративне плюндруванняїхньої колосальної праці спонукалиїх до звільнення. В першу чергу йдетьсяпро д.і.н, професора, засл. працівникакультури України Н.М. Нікітенко, людину,яка майже 40 років самовіддано вивчала і пропагувала Софію Київську, є авторомдесятків монографій, сотень статей процю пам’ятку. Це фахівець, якого знаютьі поважають чисельні вчені України іРосії, на її праці посилаються відомівізантиністи світу. Але її концепціяне до вподоби П. Толочку, і, не будучиспроможним толерантно, науково опонуватиїй, він вдався до простого й добревипробуваного ним рішення – рукамиСердюк прибрати із заповідника цьогопровідного фахівця, заборонитиоприлюднення в пам’ятках заповідника її концепції і, таким чином, позбутисяцієї вкрай неприйнятної для нього особи.Нічого не скажеш, «шляхетно» й дуже«науково»… Унаслідок такої ганебноїакції професор Нікітенко майже на місяць потрапила до кардіологічного відділеннялікарні, після чого змушена булазвільнитися.

Була вимушеназвільнитися й заступник з науковоїроботи ген.директора Софії, к.і.н,заслужений працівник культури УкраїниІ. Марголіна. Стаж її роботи у заповідникусягає понад 30 років, це найкращійфахівець з вивчення Кирилівської церкви,людина, яка налагодила наукову роботу,організовувала щорічні міжнароднінаукові конференції. За її ініціативита участі видано десятки наукових танауково-популярних видань, Софійськийзаповідник, єдиний з усіх провіднихмузейних закладів України, у 2010 роціотримав офіційний статус науковоїустанови. О.Сердюк спонукала до звільненняй провідного науковця, к.і.н. В. Корнієнка,найкращого на сьогодні фахівця з вивченняграфіті давніх пам’яток Києва табезпосередньо Софії, автора багатьохмонографій і наукових статей. Йогоздобутки теж не до вподоби П. Толочку, і нинішня директорка заповідника залюбкидопомагає пану академіку позбутися іцього вже відомого в Україні та взарубіжжі вченого. Адже дослідженняКорнієнка також ідуть урозріз з концепцієюП. Толочка, який на Наглядовій радізаповідника заявив, що Корнієнко не мавправа публікувати свої дослідження, амусив здавати їх результати до музейнихфондів. Книжки, написані Нікітенко іКорнієнком, навряд чи будутьрозповсюджуватися заповідником, їхнегласно заборонять, бо вони не подобаютьсяП. Толочку – голові Наглядової радизаповідника.

Під звільненняпідвели також першого заступникагендиректора В. Кириленка - фахівця зреставраційної роботи, людину, яказнається на проблемах архітектурнихпам’яток, яка доклала багато зусильдля їхнього збереження. Звільненоконсультанта гендиректора заповідникаВ. Отченашка - заслуженого архітектораУкраїни, блискучого й чи не найбільшавторитетного фахівця у царині реставраціїдавніх споруд Києва.

Звільненодвох к.і.н., відомих археографів І.Преловську і Н. Сінкевич, які знайшли вархівах тисячі документів про пам’яткизаповідника та стали авторками книг ічисленних публікацій про історіюзаповідника та святині Софійськогособору. Їх, як і інших репресованих новоюдиректоркою науковців, силою змусилинаписати заяви «за власним бажанням». Звільнено трьох фахівців, серед них –кандидата архітектури, які пліднопрацювали у науково-дослідному відділіохорони пам’яток. Звільняють компетентногоюриста, програмістів, редакторів-філологів,бухгалтерів та ін. Йде безпардонна йцинічна зачистка професійних кадрів.На вимогу П. Толочка з нового штатногорозпису зникли наукові відділи і науковіпосади. Знаний у світі Національнийзаповідник гине на очах як музейсвітового рівня, де неодмінно маєпанувати наука.

Хутконабираються нові люди, аби скорішезабути і назавжди закреслити досягненняпопередників, що є згубним для заповідникаі його пам’яток. А хто ж іде на змінузвільненим фахівцям? Пані Сердюк вжена першій оперативці заявила: - «Требазаробляти гроші, до Софії йдуть менше,аніж до Лаври». Вже взяли на роботуколишню директорку Лівадійськогопалацу, бо вона, мабуть, знається назароблянні грошей (цікаво, чому вонаїх не заробляла у Криму, а опинилася ажу Софії?), взяли людей з Інститутуархеології, які підписували гнівніпетиції супроти заповідника, а нині будуть слухняно провадити політику П.Толочка. Нові працівники дуже далеківід того, чим мають займатися. Ці людине знають пам’яток заповідника, неможуть навіть провести елементарнуекскурсію, не знайомі з музейною роботою.А навіщо це їм, найголовніше, щоб вонизаробляли гроші та подобались П. Толочкуі О. Сердюк, були їхніми ставлениками,родичами, добрими знайомими... Отаким«фахівцям» планують доручити опікунад пам’ятками світового рівня,підготовку про них наукових каталогів,які зазвичай пишуть кращі вчені зколосальним досвідом наукової роботив цих пам’ятках. Справжній театрабсурду і злочинний погром нашої наукита культури…

Стає зрозумілим,навіщо було звільняти професійногодиректора заповідника, бо за її керуваннятак нещадно понищити наукову, реставраційнута екскурсійну роботу у заповідникубуло просто неможливо. За 12 роківопікування Куковальською пам’яткамизаповідника реставровано: у Софії - мозаїки ХІ ст. (уперше за останні 20років), олійний живопис приділу 12апостолів, іконостас, відроджено срібніЦарські врата іконостаса (за меценатськікошти), реставровано мідні вхідні двері,огороджено прозорим матеріалом цінніфрескові розписи, досліджено підлогудругого поверху тощо, проведено глобальніреставрації Митрополичого будинку (замеценатські кошти) та Брами Заборовськогоз пристосуванням під експозицію,відтворено рельєф архангела Михаїлата встановлено його на південну в’їзднубашту (за меценатські кошти), проведенореставрацію софійської дзвіниці зулаштуванням у барабані ікон, здійсненороботи з благоустрою території тощо.У Кирилівській церкві зробленодовгоочікувану, великовитратнугідроізоляцію навколо пам’ятки тавлаштовано відмостку (за меценатськікошти), проведено осушення стін пам’яткивід надмірної вологи (за меценатськікошти), реставровано живопис центральногооб’єму музею, південної апсиди, композиції«Надгробний плач», живопис другогоповерху, проведено реставрацію вхіднихдверей на хори тощо. Здійснено реставрацію«Золотих воріт», триває реставраціяАндріївської церкви, розпочата заініціативи Куковальської, великі роботи з благоустрою проведено на територіїСудацької фортеці тощо.

Якщо організаціяреставрації пам’яток національногозначення за меценатські кошти не єекономією державних грошей, і це несвідчить про менеджерські здібностікерівника, якщо те, що зроблено, невлаштовує міністерство культури, товиникає питання: чого ж воно хоче, дочого прагне? Чи, може, не влаштувало те,що Куковальська комусь не дала хабара?Адже у період перебування заповідникапід егідою Мінрегіонбуду робота цьогодиректора і колективу, який вонаочолювала, влаштовувала і цілкомзадовольняла вищестояще відомство.

Ліквідаціяпрофесійного потенціалу Лаврського іСофійського заповідників - це не простозлочин перед людьми, які викинуті зроботи, позбавлені улюбленої справи,це злочин перед пам’ятками, переднаціональною культурною спадщиною,перед Україною. Хто відповість за це?Скільки листів і звернень від колективівцих заповідника, колективів багатьохінших музеїв надіслано до керівниківнашої держави з приводу цієї ситуації– ані відповіді, ані бодай якоїсьреакції, ані жодної стривоженості.Реакція сталася лише на оприлюдненняганебного свідчення про хабар,інформацію про який надала пані Прокаєва.Музейникам публічно показали: даєшхабара - повертаєшся на роботу, а хтоти є і як працюєш - не має аніякого значення…

Софія Лаврова, музейник,змушена ховатися за псевдо...

Від журналу"Музеї України":

Ще раззвертаємося до Президента В.Януковичаі керівника Уряду М.Азарова - скількище буде продовжуватися ганебна епохаправління не дуже адекватного такзваного Міністра культур-мультурКулиняка? Адже він і його опричникизавдають непоправної шкоди іміджудержави, чинній владі, культурі! Вимагаємонегайної відставки того упослідженогонещастя з державної служби!

У музейнійгалузі пропонуємо повернутися донульового варіанту: незаконно звільненуН.Куковальську повернути до управлінняСофією Києвською, С.Кролевця - на Лавру,Н.Клименко - на Нацмузей Т.Шевченка,М.Мельника до Художнього музею."Менеджерів" Кулиняка взагалі недопускати до культури!