Як ведеться,пан міністр не може не схибити. Середаргументів каже, що зліва від Дніпракияни мають лише одну школу з російськоюмовою викладання.

Водночас насайті Головного управління освіти танауки можна довідатись, що їх насправдібільше. В одній з них викладають лишеросійською – це школа № 192. Решта - цешколи, де лише частина класів ізвикладанням російською. Ще на ЛівобережжіКиєва є 10 шкіл, в яких вивчають російськумову.

Протенайважливіше – це не махлювання зцифрами, а принцип, яким нехтують. Звідкими знаємо скільки треба таких шкіл іде? Йдеться про сам підхід – відкритишколи, не спитавши місцеву громаду.Міністр жаліється, що російськомовненаселення не забезпечене школами іпропонує першу ліпшу недобудову віддатипід «Київську Русь». З міністром всезрозуміло, його не хвилює забезпеченнямовної потреби, він в чергове позірнопідтримує своє реноме та ще й під вибори.Але у цій всій ситуації проявилась гетьінша проблема Києва – відсутністьмісцевого самоврядування як такого.

На всіх ефірахТабачник клянеться і божиться, що невтручається у процеси відкриття тазакриття шкіл, що все відбувається нарозсуд місцевої влади. Як же тодісприймати маніпулятивного листа міністра-  виконавчої влади - до голови державноїадміністрації столиці, тобто ще однієївиконавчої влади? Парадокс в тому, щоТабачник знову продемонстрував – Київбезправне місто, безправна столиця.Здоровий глузд каже, що такі питання,як мова викладання в школах, потрібновіднести у відання місцевих громад абож принаймні провести соціологічнеопитування серед місцевих мешканців.

Натомість міністркаже Попову: «відкриймо «Київську Русь»на Осокорках, бо в Києві 21% - це росіяни».Таке собі правило середньої температурипо лікарні.

P.S. А спеціалізаціяшколи «історії всіх слов’янськихнародів» мені нагадує одну анекдотичнуситуацію. Колись після війни треба булопочати досліджувати «новоприбулі»держави соцблоку – вирішили створитипідрозділ в Академії наук. Спочаткунарікли «Інститут слов’янознавства»,але що ж робити з Угорщиною та Румунією?Бідкались-бідкались і вирішили додати:«Інститут слов’янознавства табалканістики». Ось так, про все і ні прощо.

Єгор Стадний