Події наростають і застують рани вчорашнього дня. Вчорашні вісті про аґресію Росії в Криму підтверджуються. Синхронно з’являються десанти російських ФСБ в Харкові, Донецьку та інших містах України. Сценарій стандартний. Але досить уважно подивитися на сцени розправи з українською молоддю в Харкові (а покалічено після мітинґу під російськими прапорами понад 120 людей!), щоби зрозуміти, що то вишкіл чужої аґентури при підтримці місцевого злочинного елементу і, звичайно, міської влади.

Біля посольства Росії в Києві теж був натовп, але то зовсім інший народ.

Я думаю, харківська молодь і взагалі українська молодь довіку запам’ятає 1 березня як репетицію російської «військової допомоги Україні».

Весь світ заговорив про брутальну політику російської влади. Україна відчула початок неоголошеної війни. Почалася мобілізація — справжня мобілізація національних сил і ресурсів.

Не віриться, що буде війна, але вже є небачена війна нервів і провокації з боку диктатора, який переносить аншлюс 30-х років минулого століття у 21 століття.

Мобілізація українських сил — може це саме те, чого нам бракує для закріплення патріотичного здвигу на Майдані. Я бачу на обличчях людей ту саму одвагу і рішучість.

Диктатор кинув на підготовку авантюри колосальні кошти. Але на самих грошах нічого не зробиш, окрім скандалів.

Звичайно, то його мета— розсварити, оскандалити, принизити народ. Але це не той народ, і ніхто не повірить, що то був справжній Харків.

Може мобілізація об’єднає, і стануть патріотами ті, що досі не визначились.

Я вірю в попутній вітер історії для України.

Але очевидний факт, що хижак саме на Україні має поламати зуби. А це нам легко не обійдеться. Ми бачимо, що в тій політиці безумній і безперспективній є щось і корисного для України: він остаточно штовхає Україну до Заходу. А від себе відштовхує навіть вчорашніх прихильників своїм беззаконнями і безпринципністю.

Путін сердито плює проти вітру.

Нас підтримує вітер історії і той добрий дух Майдану, який може стати знаменням часу.

Ми не знаємо, що накреслено на скрижалях долі, але зберігаємо спокій, щоб ясно дивитись з молитвою на устах.