Якщо раніше ЄС казав, що готовий підписати угоду про асоціацію коли Україна буде готова, то тепер Україна каже, що готова підписати як тільки-но до цього буде готовий ЄС. Але обидві сторони визнають, що угода лежить на столі. Одразу після революційної зміни влади в Україні нові лідери казали, що готові підписати угоду про асоціацію якнайшвидше. Хтось казав про тижні, хтось – взагалі про дні. Європейські ж політики наполягали на підписанні угоди про асоціацію після дострокових виборів президента, призначених на 25 травня. Логіка була проста: новий лідер з новим легітимним всенародним мандатом підписує ключовий документ, який юридично закріплює європейський вибір 46-мільйонної країни. І справа не в тому, що ЄС вважає нинішню перехідну владу України не повністю легітимною – зовсім ні! Просто хотілося нового лідера з новим мандатом, здобутим на демократичних президентських виборах.

Але час пришвидшується і вносить свої корективи. На екстреному саміті 6-го березня, на якому лідери ЄС обговорювали ситуацію в Криму і засудили дії Росії на півострові, було вирішено підписати політичну частину угоди про асоціацію «дуже швидко».

Заява ж Президента Єврокомісії Жозе Мануеля Баррозу в Афінах через день після саміту, де він сказав про підписання політичної частини «негайно», підняла хвилю нових очікувань в Україні – хтось заговорив про найближчі дні – але головне, що перед кримським референдумом, призначеним на 16-те березня. Мовляв, ЄС поспішає підписати політичну частину угоди про асоціацію поки ще Україна єдина і Крим юридично їй належить... Але ЄС в цьому плані не переймається кримським референдумом, оскільки вважає його незаконним і нелегітимним, наполягаючи на територіальній цілісності України і недоторканості її кордонів, які безумовно охоплюють і кримський півострів.

Коли Баррозу та інші лідери ЄС говорять про «негайно», то мова все ж таки йде не на дні, а радше на тижні. Наступним брюссельським заходом, який підходить для церемонії підписання, буде саміт ЄС 20 березня – тільки вже не екстрений, а плановий. Але все ж таки ЄС схиляється до того, щоб підписати політичну частину угоди в Києві за два – три тижні під час саміту Україна - ЄС. Географічно Київ тут важливий з токи зору революційності, адже лідери ЄС були вражені і тим, що українці з прапорами об'єднаної Європи вистояли спочатку 20-градусні морози, а потім пішли під кулі, захищаючи свободу. Тому Київ має в собі історизм і Європа, за словами Баррозу, має повернути борг українцям, сто з яких поклали голови за краще – і європейське - майбутнє своєї країни. Тим більше, що Майдан все ж таки почався з вимоги підписати угоду про асоціацію з ЄС...

Фактором, який впливає на швидке підписання політичної частини угоди є Крим і події в ньому. ЄС в такий спосіб солідаризується з Україною. Тим більше, що підписуватись буде і положення про спільну зовнішню та безпекову політику – така собі додаткова гарантія безпеки від ЄС для України. ЄС також в односторонньому порядку візьме на себе зобов'язання, які витікають з зони вільної торгівлі, - вони будуть вигідні Україні вже одразу, ще до підписання угоди в цілому. В такий спосіб Брюссель хоче зменшити той негативний шлейф анти-угодівської пропаганди, яку розгорнув був уряд Азарова і особисто екс-президент Віктор Янукович.

Як виглядає, вся угода може бути підписана в червні-липні – після президентських виборів і вочевидь разом з Грузією і Молдовою, а може й окремо від них. Швидке підписання політичної частини угоди в березні-на початку квітня все одно означатиме юридичне закріплення про-європейського вектору геополітичної орієнтації України і буде етапним моментом - моментом проходження своєрідної точки неповернення в пост-радянське минуле, в якому Україна борсалась понад два десятиліття.