Значить, так, хлопці. Крим - ніяке не Косово, де проголошення недоробленої незалежності було ЄДИНИМ способом зупинити криваву мясорубку, якій не було кінця. В Криму ніхто нікого не убивав. Не було навіть міжетнічної ворожнечі. Етнічні чистки були також в Абхазії та Осетії. Отже, порівняння із ними некоректні.

Крим - це Кувейт. На аналогію мене наштовхнув мій добрий друг Yevgeny Zazdravnykh, а далі я сам уже копав. Отже, судіть самі, тезово.

2 серпня 1990 р. - окупація. 7 серпня - маріонетковий уряд проголосив незалежну Республіку Кувейт. 8 серпня новопроголошений парламент приймає рішення про входження до складу Іраку 19-тою провінцією.

2 серпня (тобто зразу після вторгнення) Радбез ООН осудив агресію та окупацію, і заявив, що рішення маріонеткового уряду визнавати не буде. Після цього Ірак не допустив в Кувейт міжнародних спостерігачів, а послів або взяли в заручники (так продовжувалось до грудня-місяця), або тупо вислали з країни.

З серпня по грудень ретельно фіксувалась всяка діяльність іракських військ в Кувейті. Мародерство, згвалтування, вбивства - все це фіксувалось, а потім видавались резолюції. Показово беззубі, типу там «ми введемо санкції, бла-бла-бла». Їх було аж 12. Паралельно із цим була введена морська блокада Кувейта силами ВМС США, і формувалась так звана «Багатонаціональна Коаліція».

29 листопада Радбез ООН приймає неочікувано жорстку резолюцію, де літерально дає Іраку півтора місяці на виведення військ та звільнення Кувейта. А 17 січня по Іраку був нанесений перший військовий удар, який скінчився операцією «Сабля пустелі» та викиданням Ірака з Кувейта.

Ось такі аналогії. Звідки висновки, насправді, два:

- плануванням операції в РФ займаються ті ж самі люди, які планували операцію для Саддама Хусейна, себто «старе», радянське КГБ та ГРУ;

- зволікання Заходу із допомогою не означає кидка, воно означає, що готується комплекс дій, який повинен гарантовано дати по руках новітньому «творцю імперій». Тоді ситуація ускладнювалась тим, що у Хусейна могла бути хімічна та бактеріологічна зброя. Тепер вона ускладнена тим, що в Росії є ЯЗ, яку вона готова застосувати превентивно (тобто, першою).

Мінуси:

- в короткостроковій перспективі особливо чекати нема чого;

Плюси:

- ніхто не буде терпіти ще одного Саддама Хусейна, який в 21 ст. веде завойовницькі війни і погрожує всім зброєю масового ураження.