Дзвонив Орест з Сімфика.

Короче казав таке:

В переходах вже нема світла. Він йшов на роботу в підземному переході і назустріч йшли військові російські, так от вони матюкались і світили телефонами, бо темнота жахлива. Нема електрики.

Вони між собою говорили, що прийдеться в Криму посидіти без світла.

А я тут подумала, що вранці чула по радіо, що рашка нам газ хоче продавати по 500 баксів, Європа менше продає - по 350 баксів.

І тепер, як жаліються сусіди, в місті нема свіжого повітря, скрізь воняє солярою.

А це ж тільки бруньки... Ще квіточок не було... У них тільки все починається.

Дзвонила дівчина, з якою вчилась, вона живе в Ялті. Так у неї взагалі паніка, бо вагітна на 7 місяці і тільки тепер дійшло до неї, що рашка гроші за дитину ніякі не платить. А перед цим вона кричала, що ми всі хахли і нікчеми. Я їй сказала, що може звернутись з цим проханням до Москви, тепер же це їх столиця. Вона сказала під кінець, що ненавидить рускіх.

Як швидко в людини помінялась думка.