У час суспільних потрясінь ми вчимося цінувати головне – життя і здоров’я кожного. Важко переоцінити те, скільки для країни зробили працівники швидкої допомоги в останні місяці. Але чи допомагає держава медикам-рятівникам так само активно, як вони – хворим і пораненим?

Задавшись цим питанням, ми з колегами із Громадської ради при КМДА об’їхали підстанції екстреної медичної допомоги Києва. Враження місцями межують із шоком. Перше, що відчуваєш – сором за державу, яка кидає напризволяще найкращих спеціалістів екстреної допомоги. А потім його змінює захоплення самовідданістю наших лікарів, чия робота стала щоденним подвигом.

Почнемо з того, що підстанція – це місце, де бригада «швидкої» готується до виїздів, перепочиває, харчується під час зміни. Наскільки це можливо в столиці, ми побачили на власні очі. Добра частина з 17-ти підстанцій розміщені в старих, непристосованих до медичних потреб або взагалі аварійних приміщеннях. Деякі з підстанцій «просять» ремонту даху, стель, стін, не мають елементарних меблів.

Наприклад, будинок, у якому розміщується підстанція № 12, здано в експлуатацію ще у 1928 році. Останній капітальний ремонт тут робили 30 років тому. А косметичний ремонт − справа рук самих медиків. Працівники підстанції «скидаються», щоб замінити вікна чи переклеїти шпалери. При середній заробітній платі близько 300 у.о., можна уявити, яка це непроста справа.

Взагалі, оснащення підстанцій екстреної медичної допомоги часто є лише результатом винахідливості медичного персоналу. Наприклад, проблему з відсутністю медичних саквояжів дехто вирішує, використовуючи ящики, призначені для… риболовлі. У їхній конструкції є багато окремих ніш, тож у них зручно тримати різні види ліків.

Придбати меблі для кімнат відпочинку чи кухні значно складніше, тож у вжитку – спадок радянських часів. Медики звикли самотужки ремонтувати столи, ліжка і шафи.

А підстанція № 4 займає перший поверх гуртожитку, адміністрація якого намагається всіляко витіснити екстрену медичну допомогу. Приміщення постійно заливають, через грибок у кількох кімнатах взагалі неможливе перебування людей. Підстанція № 14 взагалі потребує переселення – тут уже й капремонтом не відбудешся.

Керівник міського Центру екстреної допомоги Анатолій Вершигора пропонує допомагати лікарям хоча б офісним устаткуванням: “У Києві багато офісів, які купують нові меблі чи оргтехніку. Було б добре, якби хтось зголосився старі меблі чи комп’ютери в хорошому стані запропонувати підстанціям екстреної медичної допомоги. Бо отримати кошти з міського бюджету на оснащення дуже проблематично”.

За його словами, існуючих 17-ти підстанцій недостатньо для Києва. Мегаполіс розростається, у ньому щодня перебуває, в середньому, 3,5 млн. громадян. За такої кількості людей потрібно 280 добових бригад екстреної медичної допомоги, а зараз їх працює всього 122.

Взагалі, персонал «швидкої» вартий окремої уваги. За весь день ми бачили тільки привітні, усміхнені обличчя. У всіх підстанціях фантастичні кімнатні квіти – найкращий індикатор доброзичливого мікроклімату. Медики самі собі підшивають одяг − на деяких підстанціях стоять швейні машинки з ручним приводом.

“Молодь, на жаль, не спішить іти працювати на «швидку допомогу». Зарплати невеликі, соцпакетом також похвалитися не можемо. Тому на сьогодні нам не вистачає більше 240-ка лікарів, − з жалем говорить директор Центру екстреної медичної допомоги. − Наш персонал на 67 відсотків − це жінки”.

Під час громадського рейду наше око відпочивало, коли бачило відносно нові підстанції на Оболоні і Троєщині. Тут і нові кахлі, і добре обладнані кімнати. Одна з будівель троєщинської підстанції № 15 має навіть хорошу актову залу. Проте це радше винятки, які належить зробити правилом у майбутньому.

Одна з серйозних проблем – розбитий асфальт-покриття у дворі підстанцій, що завдає шкоди автомобілям “швидкої”. Тож за результатами огляду роботи підстанцій, Громадська рада попросила голову КМДА дати доручення відповідним службам, щоб ті здійснили ямковий ремонт асфальтного покриття під’їзної дороги та проїжджих частин на подвір’ї чотирьох підстанцій.

Крім того, спільно з медиками напрацьовується проект розпорядження КМДА про поліпшення матеріально-технічної бази столичного центру екстреної допомоги. На звернення Громадської ради уже відгукнувся перший благодійник − фармацевтична фірма «Дарниця» надала допомогу на ремонтні роботи приміщення Навчально-тренувального відділу швидкої допомоги.

Щоденно диспетчерська «103» фіксує майже 7,5 тис. дзвінків громадян, реєструється до 3 тис. звернень, здійснюється 1250-1650 виїздів. За цією статистикою стоїть самовіддана робота надзвичайних людей, для яких героїзм, самовідданість і милосердя − буденна справа. Допомогти їм – святий обов’язок громади і держави.