Проект “Жлоб-арт” був свідомим актом дослідження антигероїв. З 2005 року з приходом Ющенка, кумівства і зрадою ідеалів Помаранчевої революції жлобство навколо сильно буяло. Люди були здеморалізовані, бо ними керували жлоби. А 2010-го вони вибрали жлоба з деревянной мордой на царствие. Запанував жлоб-цар, тому в ЗМІ героєм був антигерой, що якимось чином набив собі кишені, їздив на дорогі курорти. Він ниций, злочинний, падонок і негодяй, але на нього рівнялися.

 На початку листопада торік монтували завершальну виставку “Жлоб-арту” у Мистецькому Арсеналі. У кутку хлопці повісили картину Олекси Манна "Викликаю бога революції". Я прийшов, питаю: “Хлопці, якого лиха ви повісили цю анархічну картину, яка належить до іншого напрямку?” А Манн каже: “Ви нічого, пане отмане, не розумієте, жлобство призведе до революції, але раніше, ніж у 2015-му". Роботи демонтували 2 грудня після першого розгону Майдану. Семесюк сказав, знімаючи роботи: “Чи не здається вам, що епоха жлоб-арту закінчилася?” Після того ми заявили, що проект завершився, всі на барикади!

Українці повстали не за більшу пенсію чи за Європу, а за можливість відчувати гідність, бути володарем своєї долі, а не грати в ігри за чужими правилами. Тому наступні наші проекти будуть досліджувати героїв. Вони мають самоповагу, не затуляють собі рота, якщо хочуть щось сказати. Позбулися страху висловлюватися, вміють брати на себе відповідальність, а не ховатися при небезпеці. Це ті якості, які вимагали від лідерів опозиції, а вони їх не демонстрували. Раніше героїв не було видно. Раптом на Майдані вони з’явилися в інформаційному просторі, забриніли на весь світ. Виявилось, що в Україні купа героїв. Їх просто намагалися відтіснити на маргінес і сказати, що це бандерівці, падонки, негодяи. Тому своїм світлом, як тарганів, всю цю бидлоту осяяли. Вона почала кукожитись і втікати. Згодом знову будуть наступати, прийде хвиля розчарування. Розслаблятися не можна.

А культура вже буде інша. Всі її течії в Україні мають анархічний устрій, це приватні ініціативи. Адже держава ніяк не опікувалась культурою. З одного боку це навіть добре, бо коли держава починає кимось опікуватися, то через нашу ментальність, всі проекти перетворюється на якусь селюцьку шароварщину. У Франції трішки підтримують культуру. В Америці це все приватні ініціативи, гранти. Ми розвиваємось за подібним принципом, митці самі щось роблять.

Оскільки революція сталася завдяки простим людям, без харизматичних лідерів, вона є анархічна. Такого ніде не було, це прецедент в історії. Не можна спускати це на гальма і самим не вивчати. Доля дає унікальний шанс знайти свою самоідентифікацію у світі. За нас це робити ніхто не буде. Захід нами не збирається зацікавлюватися. Ми нікому нецікаві. Маємо бути такими для себе. Вони спершу здивуються, потім не сприймуть, проклянуть, а потім полюблять. Вони конкуренти, будуть мочити по всіх каналах. Європейці не розуміють, що тут, в Україні, стоїть їхня оборона. Ми на першій лінії фронту.

Можливо, в найближчі місяці почнеться війна з Росією. Те, що відбувається у нас зараз, визначить геополітику на роки.