Є такі люди, які під маскою гуманності і показної миролюбності дозволяють злу не тільки існувати, але й прогресувати. Зараз серед прихильників деяких кандидатів у президенти з’явилось багато таких добрих та чуйних, які стверджують, що з терористами треба проводити лише перемовини, лише спілкуватись за чаєм або кавою.

Зрозуміло, що це прибічники тих політиків, які усвідомлюють, що вибори 25 травня не про них. Тому затягування проблеми захоплених будівель і міст для них є рятівним шансом зірвати заздалегідь програні перегони. Коли відбувались трагічні і водночас героїчні події на Майдані, ці ж моралізатори закликали до негайного штурму барикад. "Рознести за один вечір цей Майдан!" - вигукували вони.

«Ніхто не хоче прислухатись до волі мешканців Слов’янська, які обороняються від "Хунти", що незаконно взяла владу в Києві!» - основний меседж згаданих луганчан. Питання щодо того, чи то "хунта" захопила владу, чи то влада втекла до Ростова, викликає у них, як заведено казати, когнітивний дисонанс, а простіше кажучи - колапс думки і істеричні вигуки про повинну у всіх людських гріхах Америку та план Далеса. Виборів 25 травня вони чомусь не хочуть. Вони хочуть призначень та приєднань. Такий собі універсальний спосіб вирішення всіх проблем з головою - відтяти її. Звичайно, у таких людей немає усвідомлення різниці між боротьбою з режимом за власні права та терористичними спробами розірвати державу на шматки. Для них в Києві відбувся шабаш темних сил. Екзальтовані, біснуваті, з туманними, але немирними намірами вони співають в проросійському хорі антиукраїнську пісню. Пісню ненависті до всього нашого, рідного, українського.

Особливість усіх цих захоплень будівель у Луганську в тому, що кожне дуло автомата виглядає з-під спідниці жінки. Фронт у терористів майже завжди тримають жінки, бомжі та студенти на заробітках. Цей фактор, а також повна деморалізація міліції, яка в кращому випадку нейтрально вичікує 11 травня, а в гіршому просто є посібником терористів, плюс політичні спекуляції  дуже ускладнює ситуацію.

Нещодавно терористи захопили місцеву телерадіокомпанію "ЛОТ". Хоча назвати це захопленням важко. Скоріше, зайшли в гості до своїх друзів - проросійських Родіона Мірошника і Віталія Гаркуші. Домовились транслювати на Луганщину російський канал "Росія 24". Але не через власний канал "ЛОТ", а замість... УТ-1. Щодо такої персони як Родіон Мірошник, можу висловити особисті спостереження. Довелось мені бути присутнім разом з ним у журі місцевого конкурсу краси "Міс луганочка". Перед виступами конкурсанток проводилась бесіда з ними, таке собі коротеньке інтерв’ю. Одна дівчинка поділилась своїм захопленням українською літературою, зокрема, Іваном Франком і Михайлом Коцюбинським. Коли я задав уточнювальне питання щодо творів Михайла Михайловича, Мірошник,зиркнувши на мене презирливо, процідив: «И вы считаете Коцюбинского писателем?»

Нагадаю, ця людина багато років перебувала на посаді голови державного телеканалу в Луганську і зараз, вимушено залишивши в своєму кріслі виконувача обов’язків Гаркушу, продовжує впливати на політику каналу. Чи не дивно, що ми на Луганщині маємо таку кількість промосковськи зомбованих індивідів?

А наразі ситуація в Луганську така. На в’їзді в місто будуються блок-пости. Планувалась чергова спроба захопити Обласне УМВС, яке обороняється міліцією і Нацгвардією з Черкас. Але насправді силами терористів і бійцями Беркуту відбувся штурм обласного військкомату. В Луганську главарем терористів Болотовим оголошений надзвичайний стан і комендантська година. Українські канали зникають з телемережі (3 травня о 17:00 окрім Першого національного, виключили ще й 5-й канал та 1+1), натомість населенню постійно згодовують пропаганду російських телеканалів. Вчора над містом кружляли два гелікоптери, приємно заспокоюючи шумом лопастей. Місто, під розкати грому, покривалося темно-сірими фарбами, що малює сумний дощ.