"Что день грядущий нам готовит?", - все частіше на Сході України згадуються ці відомі слова. Події в Луганську прискорились. Хтось спішить. І видно, що спішить не тільки тому, що його хтось підганяє, а тому що вже увійшов в раж. Відчуття таке, що терористи, які захопили будівлю СБУ в Луганську вже не потребують навіть зовнішнього фінансування. Вони і в Луганську непогано заробляють, грабуючи інкасаторські авто. Цей випадок трапився 2-го травня, коли в самому центрі міста на перехресті вулиць Радянській і Оборонній декілька озброєних чоловіків забрали у інкасаторів мільйон гривень.

Але треба визнати, гроші сепаратисти витрачають не лише на внутрішні потреби, але й ідеологічну боротьбу. Так є інформація, що полонений проукраїнський журналіст в Луганську коштує від двох тисяч євро, в залежності від його професійної ваги. Але може так статись, що покласти ці гроші на рахунок скоро буде можливо не у всіх банках. "Народний губернатор" Болотов наступного дня після оголошення комендантської години і мобілізації чоловічого населення для походу на Київ (на жаль, це не мій жарт, а слова людини з автоматом, що намагається видавати себе за представника луганчан), заявив в інтернеті про те, що діяльність Приватбанку на Луганщині буде заборонена.

3 травня терористи разом з загонами Беркуту намагались взяти штурмом військову частину, де був розташований загін Нацгвардії з Калуша. Хлопці боронили будівлю і відбили напад. А потім... Потім здали згідно з якогось дивного наказу. МВС поспішило "відмазати" Беркут, заявивши, що вони залишаються вірними присязі, а при штурмі займали позицію перемовників.

Перед цим винищувачі та гелікоптери на різних висотах кружляли над містом пристращаючи луганчан гулом і свистом, що сперечався з автоматними чергами з землі. Стихли турбіни, стихли черги, місто погрузилось в тривожний спокій комендантської години.

В той же вечір до рук терористів потрапили два активіста – Олексій Біда і Ганна Мокроусова.  На ранок їх відпустили, а вже ввечері Ганна писала на своїй Інтернет сторінці, що від’їжджяє з Луганська потягом. Так місто поступово оголюється, позбуваючись активних патріотів, що ще недавно вели помітну громадську діяльність, в тому числі і публіцистичну.

Наступний недільний день відзначився стріляниною на барикадах. Стріляли по наметовому містечку. Троє поранених - двоє в ногу, один в бік. Стрілявших з рушниці по терористам схопили, але ніде інформації про те хто вони є не оприлюднили. В середовищі соцмереж одразу розійшовся жарт, що їх причетність до Правого сектору виявлять по візиткам Яроша.

Але, окрім жартів, дійсно не відомо для чого було стріляти по ногам терористам з рушниці. І лише під вечір одна людина з середовища терористів проговорилась, що та стрілянина була нічим іншим ніж внутрішніми розборками. Це давно вже не є дивиною, адже «предводителів» в озброєному натовпі терористів стало безліч. Відповідно і конкуренція між ними невпинно зростає.

Привласнення державних авто, ґвалтування жінок на зупинках серед біла дня, комендантська година, блокпости з автоматниками, зникнення людей стало нормою. Дехто особливо ідейний примудряється цього не помічати. Але не помітити те як місто перетворюється в неживу пустелю неможливо.

Особисто я не вірю в політичну вмотивованість терористів. Всі ці проросійські гасла та прапори - ширма для бабць, що голосують, висловлюючись культурно, серцем, а не головою. Все набагато простіше і примітивніше.

Вам від 20 до 45 років. У вас немає перспектив. Вас, як дільничного примушують виїжджати на виклики знайомитись з напівзотлілими трупами, або, як сантехника в багні по шию ремонтувати каналізацію. А тепер ви маєте щодня більш ніж гідну зарплатню, "авторитет", зброю, повагу «колег». Вас бояться. Сильного, озброєного, в солдатській одежі, твердо ступаючого чоботами по землі. По тій землі по якій ви нещодавно принижено повзали - нікчемні і нікому не потрібні. Це не може не приваблювати. Для когось це було навіть мрією…

Але це бандитизм в чистому смислі. З грабіжами і розбоями, з безкарністю і безвладдям. А точніше з владою ситуативних лідерів, головним аргументом авторитету яких є повний магазин набоїв. Це те у що вже перетворився Луганськ.

В мережі facebook останні дні з’явилась дуже актуальна тема серед луганчан - що робити адекватним, патріотично налаштованим людям в Луганську? І мова йде не лише про незручність існування в цьому місті в стані постійної загрози. Мова йде про те, що Луганськ дійсно покидає інтелігенція, залишаючи в місті той самий прошарок бандитів, "совка", бабць-комуністок та просто елементу без певного роду занять. Тема болюча і неоднозначна. Адже мова йде не про переїзд, а фактично еміграцію з рідних міст, з рідних осель. І все це в своїй, Богом даній країні.