Якби не було Валерії Новодворської, сумно би стало за російську демократію, яка, як відомо, закінчується на українському питанні.

Саме в українському питанні Валерія Новодворська завжди була принциповою. Це не подобалось багатьом українським політикам, дурість яких ставала очевидною після нищівної критики найвідомішої бандерівки Росії. На тлі багатьох російських “демократів”, які підтримали позицію Путіна щодо Криму й України, тверезий голос Новодворської підтверджує, що Росія остаточно для нас ще не втрачена. Путіни приходять і йдуть у ганебне минуле, а чистий голос Росії, не одурманеної великоросійським шовінізмом, залишається.

Новодворська є послідовно опозиційною. В нинішній Росії вона піддається остракізму з боку путінців. Її оцінка нинішнього стану справ вражає глибиною і далекоглядністю, що, звісно, дуже нервує імперську владу.

Найвідоміша бандерівка Росії чи не найкраще знає й розуміє українську національну ідею, осмислює бандерівський рух і національно-визвольні змагання українського народу. Коли я кажу про це, то маю на увазі не лише Росію, а й Україну.

Унікальність Новодворської полягає в тому, що своїми їдкими зауваженнями вона заважає жити усім політиканам, під якими би партійними стягами вони не стояли, й викликає неприховану ненависть з їхнього боку.

В Україні немає політика, якого можна було би порівняти з Новодворською. І це наводить на сумні роздуми. Розвиток демократії в Україні під загрозою. Нема людини, яка би бачила всіх наскрізь і говорила про це чесно й відверто.

Україна має бути вдячна Валерії Новодворській за її щиру прихильність до нашої держави. Але нинішні керівники й лідери політичних партій розуміють, що від Новодворської слід триматися подалі, поки вона не почала їх їдко висміювати за бездіяльність або діяльність на шкоду України.

У день народження хочу побажати Валерії Іллівні міцного здоров’я і Божого благословення! За нашу і вашу свободу! За вільну Україну і вільну Росію!