Минулої неділі, 25 травня, наша країна склала черговий іспит. Українці змогли об’єднатися та завершити перехідний етап кардинального перезавантаження влади в нашій державі. З повною впевненістю можна стверджувати, що Україна вибрала правильний та найкоротший шлях до змін. Підкреслю, вибір нового президента не є гарантією розвитку країни в економічній, соціальній або суспільній сферах. Попереду важка та наполеглива праця з модернізації України. Будемо відверті, ми занадто сильно відстали не тільки від розвинутих країн західного світу, а від найближчих сусідів.

Зараз ми стоїмо перед третім, і можливо останнім, шансом надати Україні сильного та динамічного імпульсу для прогресу. Вперше ми втратили можливість перейти на якісно новий рівень на початку 1990-их. Проте тоді своєю історичної можливістю скористались наші найближчі західні сусіди - Польща, Чехія, Словаччина. Ще відносно молоді люди пам’ятають, в якому стані знаходились ці держави. Ще зовсім недавно більшість українців дивувалася відверто низькому соціально-економічному розвитку найближчих західних сусідів.

Тим не менше, зробивши акцент на реформах, Польща, Чехія, Словаччина і подібні до них країни зробили якісний стрибок у своєму розвитку. Маючи гірші стартові позиції у порівнянні з Україною на початку 1990-их, зараз наші сусіди, зокрема Польща, претендують на статус економічного дива. Детально шлях реформ цих країн розглядав у попередньому блозі.

Свій другий шанс Україна отримала після 2004 року. Країна тоді пережила буремні часи і була повна надій. Проте, ми загрузли у політичних чварах і "розборках". Наше тодішнє керівництво не змогло поставити свої політичні амбіції, а іноді і просто особисті образи, на другий план. Тоді, дійсно була ситуація, яка, якщо чесно, в десятки разів більш багатообіцяюча, аніж наша поточна перспектива. Світова економіка була на підйомі, інвестиції в Україну лилися рікою, а впевненість у скорому прогресі нашої країни розділяли не тільки вітчизняні політики, а й міжнародні інвест-банкіри.

Вже пройшло майже 10 років і ситуація змінилася кардинально - світова економіка пережила глибоку кризу і ще досі з неї остаточно не вийшла, а інвестори не повторюють своїх помилок двічі - нам потрібно буде довго і наполегливо переконувати у спроможності провести реформи, а не тільки говорити про них.

Паралельно, в той час, своїм шансом змогла скористатися країна, яка також багато в чому схожа на нашу державу - це Грузія. Тоді, починаючи з 2003 року президент Саакашвілі знайшов у собі політичну волю для здійснення кардинальних реформ. Це дало свій результат.

Багато хто говорить, що реформи в Грузії носили ледве не авторитарний характер. Не погоджуюсь з такою трактовкою – реформи носили екстрений та кардинальний характер. Саакашвілі зі своєю командою почали ламати систему тотальної корупції і неефективного управління. Це дало свій результат: якщо поглянути на графік, то ми можемо побачити як Грузія стрибнула у одному з найпоказовіших рейтингів інвестиційної привабливості – «Doing business». Країна не просто виросла в декілька разів, вона стала абсолютним лідером по прогресу. Більш того, Грузія зараз очолює весь регіон Європи (країни, які не входять до ОЕСР) та Центральної Азії, випереджаючи цілий ряд країн ЄС. Україна в рейтингу регіону знаходиться на четвертому місці з кінця – нижче тільки Боснія та Герцеговина, Таджикистан та Узбекистан.

Графік максимально показово відображає нам ту прірву, яка існує зараз між Україною та Грузією у сфері простоти ведення бізнесу. В даному контексті, хотів би підкреслити, що даний рейтинг, звичайно, не є повним відображенням ситуації в грузинській економіці. Там залишаються проблеми. Проте рейтинг «Doing business» - це той показник, який допомагає інвестору зрозуміти наскільки вигідно йому вкладати гроші в ту або іншу країну. Поки що, це рейтинг підказує, що в Грузії заробити гроші можна, і навіть доволі легко, а в Україні це просто нереально, і навіть не потрібно намагатися.

Продовжуючи думку, знову скажу про те, що в нашій непростій ситуації є одна величезна перевага. У нас є приклади. Це і Польща, і Грузія, й інші прогресивні сусіди. Якщо відповідально перейняти їх досвід, то Україна має всі шанси на швидкий та відчутний стрибок у розвитку економіки та соціальної сфери.

В цьому контексті, хотів би відмітити ініціативу Міністерства економічного розвитку та торгівлі по створенню Економічної консультаційної Ради. В цей консультаційний орган мають увійти п’ять відомих світових економістів, зокрема Каха Бендукідзе, якого можна називати ідеологом економічних реформ в Грузії. Повністю переконаний, що це прогресивний та правильний крок. Скажу в мільйонний раз – України не потрібно «вигадувати велосипед», потрібно запозичувати існуючі схеми розвитку. Тоді реформи пройдуть швидко та, що найголовніше, з гарантією успішності.

Підводячи підсумок, скажу тільки те, що зміни в нашій державі вже почалися. Українці змогли консолідуватися у вирішальний момент та виразили своє прагнення до змін та прогресу у голосуванні за нового президента. Тепер ми маємо об’єднатися навколо більш вагомої та глобальної мети – реалізації проекту європейської України, суть якого лежить у створенні модернізованої економіки, прогресивного суспільства та успішної держави, якою хочеться пишатися. Переконаний, ми здатні це зробити!

Сподіваюсь, що інавгурація нового очільника держави 7 червня стане поворотним етапом у процесі модернізації нашої країни.