Учора я з'їздив на Повітрофлотський проспект подивитися на наслідки суботньої вечірки біля посольства РФ.

Сліди помітні вже на навколишніх лайтбоксах - графіті злісної чорної матрьошки з автоматом.

Збоку скромно стоїть автобус з міліціонерами, які особливої активності не показують. Декілька похмурих охоронців посольства в хакі і броні тиняються з зовнішнього боку периметра, чув, як один із них говорив по мобільному: «Остальные - шантрапа по 12 лет». Самооборони вже немає, так само як і протестувальників. Але народ постійно під'їжджає - собачку вигуляти, з дітьми пройтися, пофотографувати або просто подивитися. Автомобілі, що проїжджають проспектом, сигналять майже безперервно.

Фасад розстріляний фарбою. Жодного цілого скла немає - навіть на третьому поверсі, під дахом.

Про Путіна там написано, звичайно, багато і, як так би мовити... некомпліментарного.

Але, по-моєму, найсмішніше - «очевидна інформація» на дошці інформації посольства.

Навіть Януковичу дісталося менше.

Взагалі це, звичайно, лише мала частина листівочно-плакатно-парканної творчості - судячи з уривків скотчу та паперу на огорожі, багато чого вже прибрали. Але дещо залишилося.

Перекинутих машин, які становили найефектнішу частину телерепортажів, я не застав. Раніше прибрали. Втім, у мене склалося враження, що народ їх просто розібрав на запчастини і перекинув у двір. Дещо навіть за огорожу зачепилося - шматки сидінь, лобових стекол. А у дворі посольства лежать цілі бампери, сидіння тощо, хіба що двигунів не вистачає. Хтось навіть зауважив: стільки запчастин лежить - можна ціле авто зібрати.

Кидали, таке враження, все, що під руку трапиться: автомобілі, банки з фарбою, цілі лотки яєць і навіть штани. По старій пам'яті наколупали каменів із тротуару. До коктейлів, на щастя, не дійшло.

Якщо ви мене запитаєте, як я до цього ставлюся, то смію запевнити: негативно. Будинки громити взагалі недобре, а напад на посольство того ж - це напад на всю країну, і якби справа дійшла до повноцінного погрому, наслідки могли б бути дуже погані. Плюс малювати свастики з будь-якого приводу, навіть у осуд - найгірший з можливих спосіб протесту.

А причини гніву занадто очевидні: на сусідній будівлі, як і по всій Україні - синьо-жовтий прапор з чорною траурною стрічкою - 54 українця (49 у літаку під Луганськом, п’ять прикордонників біля Маріуполя), підло, нишком убиті бандитами, натхненними Путіним і озброєними за його наказом.