Вчитися. Ось, Донецьку, що тобі належить найближчими роками, якщо, звичайно, ти хочеш залишитися в історії. У тебе залишився фактично останній шанс на це. Все, що сталося з тобою останніми місяцями, - це перелом. Або ти остаточно скотишся в безпросвітність цинічних стереотипів, хамуватої пропаганди і безпринципної дурості, нав'язаної тобі ззовні і прийнятої з такою привітністю, або ти зусиллям волі виберешся і зможеш запропонувати Україні не Домбабве, а Донбас. І в цій ситуації все залежить повністю від тебе самого.

Чому вчитися? Можеш мені повірити, твій «шкільний» розклад буде дуже щільним!

Тобі доведеться навчитися жити у своїй країні. І доведеться остаточно зрозуміти, яка вона - твоя країна. Тобі здається, що ти готовий стати частиною Росії, але чи бажає цього вона сама? І головне – чи російська у тебе душа? Прапор ти зараз носиш російський, але чи варто переймати чужу моду. Заведи свою і ти побачиш, що тобі нема чого боротися з вітряними млинами, придуманими сусідом. Ти зможеш розслабитися і просто почати жити. В Україні. З Україною. Але навіть якщо ти і вибереш Росію, я хочу, щоб це був свідомий вибір. Так, щоб кожен із нас зрозумів - це було життєво необхідно. Ти зможеш це довести? Навряд чи. Ця теорема поки не має доведення.

Тобі доведеться навчитися цінувати чуже, але брати тільки своє. У тебе є величезне багатство -  дві мови, українська та російська, дві культури - українська і твоя власна, два погляди на світ - український і неповторний донецький. І, крім того, у тебе є неймовірний народ - один на двох із Україною. Саме цей народ сказав, що ти йому потрібен, коли ти від України вирішив відмовитися. Саме цей народ приїжджав тебе захищати, незважаючи на те, що ти щетинився барикадами і блокпостами. Саме цей народ за тебе помирав. І хоча б з поваги до нього прийшов час перестати гнатися за тим, що є у сусіда, і навчитися розпоряджатися скарбом, який даний тобі. Це - твої люди. Згадай про них із теплом, і вони повернуться. Поважай їх, і вони тебе не залишать.

Тобі доведеться навчитися відвертості. Це час відвертих душ, у які приходить мудрість і новизна. Тобі потрібно перестати замикатися у своєму світі, обмежуватися придуманими тобою межами, а впустити в свою душу світло ззовні. Повір, це світло наповнить тебе до країв. Новий Донбас - це те, чого не вистачало твоїй країні, і вона знає це.

Тобі доведеться навчитися толерантності - тому, над чим ти любиш сміятися. Для початку тобі варто перестати закидати камінням тих, хто говорить те, що ти поки не готовий чути. Ми ходили твоїми вулицями з жовто-блакитними прапорами не для того, щоб тобі щось нав'язати. Ми лише хотіли нагадати тобі про те, що ти втрачаєш свою країну. Зараз ти ломишся в чужий світ, думаючи, що тільки там і можна жити. Зупинись. Ти вже живеш. І Україна - це те, що ти можеш поліпшити і прикрасити, і те, що зможе поліпшити і прикрасити тебе. Ти не уявляєш, наскільки ти багатий. І ти навіть не здогадуєшся, наскільки багатими ви зможете бути разом.

Тобі доведеться навчитися добру. Перестань ненавидіти все, що не схоже на тебе. Спробуй посміхнутися тим, хто говорить українською і вірить в інших героїв. Не варто сліпо переймати їхні звичаї, ні! Вислухай і зроби свої висновки. І тоді у відповідь вислухають тебе. Бути різними - це нормально. Навіть у сім'ї у кожного можуть бути свої інтереси, але це не робить людей менш рідними один одному.

Тобі доведеться навчитися самостійності. Щоб судити про щось, вивчай питання сам. Не слухай того, що тобі говорять з екранів чужих ТВ. Думай. Тільки тоді ти побачиш, хто ворог, хто негідник, хто злочинець, а хто - герой. Тебе ніхто не засудить, але нехай це буде твоя думка, а не переказана в забутті пропаганда.

Тобі доведеться навчитися працьовитості. За ці слова ти образишся на мене особливо. Але я не вчу тебе працювати в шахті. Я намагаюся нагадати тобі, що працювати треба ще й над собою. Вибирати у правителі тих, хто стверджує, що їм немає альтернатив, - це просто лінь. Бездумно приймати тих, хто сам назвався «своїм», - це просто легковажність. Працюй над своїм розвитком - і ти зрозумієш, що керувати тобою повинні не ті, хто назвався твоєю владою, а ті, кого ти сам назвеш такою. І не тому, що «краще нехай вони, ніж інші», не тому що «хоч і бандити, але свої». А тому, що вони доведуть: вони здатні утримати в руках всю твою цінність, збагатити тобою Україну, подарувати тобі ще більше життя. Ти можеш вибирати мудро. Але мудрість вимагає праці.

Тобі доведеться навчитися... Навчитися всьому. З азів і до самих далеких вершин. Читай, пиши музику, книги, роби приголомшливі фотографії, створюй скульптури, вивчай історію. Осягай все, до чого вдасться дотягнутися. Тобі потрібна освіта - не атестат і оцінки, а становлення твого власного я, «виховання серця». Ти любиш повторювати, що ти простий хлопець, але широта душі не скасовує глибини. Вчися - і ти станеш у своїй країні першим учнем.

Все це - справа багатьох років. У дитини в підготовчій групі дитсадка попереду десять років школи, п’ять років вишу і ще, можливо, п’ять років аспірантури. Разом 20. У тебе - так само. Ти в підготовчій групі, і у тебе є час на навчання. Але тобі вже зараз потрібно осмислити те, що відбувається з тобою, і відкинути все, що негідно великого краю, що належить великій країні. Якщо ти відмовишся подумати цієї хвилини, коли ти відмовишся змінитися, якщо вирішиш знехтувати шансом, темрява, що прийшла на твої землі, просто тебе проковтне.

Напевно, я не маю права тебе повчати, бо я тобі вже не належу. Але в твоїх краях досі стоїть Ленін, і це, ймовірно, - знак: доки вождь усе ще відкидає гігантську тінь на твою площу, тобі треба хоч би там що виконати один із найбільш побитих його заповітів. Вчитися, вчитися, вчитися - і так ще десять тисяч повторень. Це буде складно, але тобі це потрібно. Інакше тобі просто не вижити.