ЗВІТ ПРО ПЕРЕГОВОРИ З АХМЕТОВИМ

Спілкувався щойно з Ахметовим. Короткий підсумок – завтрашня акція, поїздка до Ахметова на дачу, відбудеться. Ми на правильному шляху.

Зустріч вийшла випадкова. Виявляється, є спільні знайомі, котрих я щиро поважаю. За 5 хвилин організували зустріч, за 15 ми вже сиділи у Ахметова на Михайлівській. Мотивація знайомих була – попросити Ахметова посприяти визволенню 15 чоловік, захоплених у полон. Сподіваюсь, не дарма я погодився на зустріч і їх визволять.

Я більше слухав. Мене представили, зокрема, як учасника бойових дій в Маріуполі. Розмова була конфіденційною, тому слова Ахметова не передаю, лише розказую про свою позицію. З приводу його останнього виступу по ТВ, я озвучив наступне:

1. Ахметову потрібно допомагати українській армії. 

2. Якщо вже «замиряти», то про припинення вогню Ахметову треба просити терористів, а не нас. Бомбардувальників у Гіркіна, на щастя, немає, от у нас (на щастя!) вони є. Виходить, ахметівський заклик «не бомбити» фактично стосується лише нашої сторони. 

3. Українська мова має почуватися вільно на Донбасі. Треба, щоб за українську мову не вбивали, не викрадали. Це важливо.

4. Треба віддати владу справжнім лідерам Донбасу, а не тим, хто рукоплеще «хазяїну».

Я вважаю, що ми залишилися кожен на своїх позиціях. Якщо ви розумієте, про що я.

До речі, Ахметов дійсно в житті говорить так, як говорить на ТБ. Ніхто йому текстів не пише, він весь час так розмовляє, однорідними, заримованими реченнями. 

Моя думка не змінилася – Ахметов не надто хоче докладати зусиль для порозуміння з Україною, він говорить лише з Донбасом. Отже, ми маємо докладати відповідних зусиль, щоб Ахметов нас почув;)

Вірю, нам це вдасться. Повторюсь, від Ахметова дійсно все ще залежить дуже багато на Донбасі, і ми на правильному шляху.

PS І про футбол теж говорили, і теж у нас позиції різні…