...Правитель-деспот Лот, в якому, будьмо відверті, вгадується російський президент, його радник Голощапов і мережевий радикал Арсентій, в яких, без жодного сумніву, так само об'єдналися колишній геній пропаганди Сурков і теперішній прем'єр-ліберал Медведєв - ось основний кістяк цієї історії, навколо якої в'ється добра сотня героїв з персонажами.

Час і місце дії в романі "Пангея" Марії Голованівської - немов у Сорокіна в його футурологічних сагах - наша з вами реальність в дзеркалі дзен-будистських конспірологій. Словом, антиутопія, як всі вже здогадалися. Причому з мораллю, яка киває на "іншу реальність", в якій згаданий російський деспот нібито перебуває: "Лот плакал и все повторял о кровавом море, которое подступает к Пангее, о народном гневе, о безысходности, о гноящемся трупе империи, он проклинал нефть, он называл ее черной сатанинской кровью, он так кричал..."

Коротше, так кричав, що про нього написали роман, що, власне, й було потрібно Лоту, який дарує премії письменникам, журналістам і, головне, рецензентам.

Що й казати, книжка авторці вдалася на славу - прозорі алюзії, ніяких економічних, як у Пєлєвіна, розрахунів та апокаліптичних, як у Толстої, містифікацій. Правитель Пангеї будує місто своєї мрії (не Ленінград), закохується в гімнастку і не любить людей мистецтва. Ну, як Юрія Шевчука з "ДДТ", якщо пригадуєте: "Недавно какой-то бородач, кажется, музыкант, чуть ли не тыкал ему при людях, когда он проводил ежегодную встречу с людьми искусства. Бородач задал ему гадкий вопрос, верит ли Лот в собственное бессмертие, и Лот вышел из себя, так ужалили его эти слова, а бородач высмеял его, и шуточка эта до сих пор веселит его народ". 

Але головне, звичайно, гімнастка. І цар-государ. Дівчинка на кулі і Чеширський кіт. І так всі сорок дві новели роману, герої якого мало не міняються тілами в "густом аромате мужских денежных дел" - до того історії кохання у цій гігантській сазі схожі між собою.

Хоча, задумка в романі, звичайно, непогана. Історії жінок розглядають апостоли Петро і Павло. Іноді їм набридає, як і читачеві: "- Сил моих больше нет, - вздохнул апостол Павел, - разбирать этих женщин. Да кто они такие, чтобы с ними так мудохаться!? Я понимаю, они рожают людей, но почему с ними всегда засада и иначе не бывает?"

Мовчить Русь, не дає одвіту. Може, Україна відповість?