До останнього часу вважалося, що найбільш безпечним простором Донецька є його «великий центр» (центральний район плюс території, які з ним межують). Це було логічно, оскільки основні бойові дії, які так чи інакше торкнулися шахтарської столиці у період проросійської агресії на сході України, відбувалися зазвичай на околицях або на підступах до міста.

Однак події 29 липня позбавили донецький «великий центр» репутації «найбезпечнішого». У результаті артобстрілу було знищено два гаражі, розташованих на вулиці Треньова, в довколишніх будинках ударною хвилею вибило скло. Снарядами було пошкоджено і три будинки на вулиці Рози Люксембург. У деяких будинках пошкоджено дахи і склопакети, було також влучення у квартиру. Крім того, снаряди впали в міські ставки, пов'язані з парком Щербакова, але сама паркова інфраструктура не постраждала. За офіційними даними, в результаті артобстрілу Донецька в ніч з 28 на 29 липня загинула одна людина, вдень 29 липня - загинули дві людини і 15 отримали поранення різного ступеня тяжкості.

Представники «ДНР», зрозуміло, в усьому звинувачують українську сторону. У свою чергу, спікер інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко це спростовує: «Артилерійські та мінометні удари по житлових кварталах Донецька наносяться не українською армією, а терористами. Ні артилерія, ні авіація не ведуть вогонь по житлових кварталах Донецька чи інших міст. Сили АТО звільнятимуть Донецьк, максимально забезпечуючи безпеку мирних жителів і зберігаючи інфраструктуру міста».

Таким чином, жителям «великого центру» донбаської столиці, як і донеччанам з інших районів міста, які побоюються повторення слов'янського сценарію, тепер доводиться сподіватися вже не стільки на волю якихось географічних обставин, скільки все-таки на чиюсь особисту волю, від якої вирішальним чином залежить подальша доля нинішнього донецького хаосу (однак це не означає, що у сформованих умовах географічні обставини не можуть зіграти якоїсь допоміжної ролі)...

ПУТІН УСЕ ВИРІШУЄ?

І на Донбасі, і в Києві, і в Росії, і на Заході поширена думка, що Володимир Путін «одним помахом крила» може розв’язати усю донбаську кризу. Причому в цьому випадку спостерігається певна діалектична єдність прихильників «Новоросії» з тими, хто дотримується протилежних антикремлівських позицій. Перші бачать порятунок в одному рішенні Путіна про повномасштабне вторгнення в Україну; другі ж вважають, що російський президент нібито одним дзвінком здатен згорнути діяльність сепаратистського руху на Донбасі. Інакше кажучи, і ті, й інші в цій ситуації визнають за господарем Кремля якісь особливі «магічні» здібності. Зрозуміло, об'єктивний аналіз нинішніх тенденцій цілком може спонукати до таких висновків, однак це було б певним спрощенням дійсності, тією ситуацією, коли за деревами не помічають лісу...

У «містичному» потенціалі Путіна щодо донбаського питання сумнівається і російський політолог Станіслав Бєлковський. В інтерв'ю «Эхо Москвы» він не погодився з тим, що Президент РФ може одним дзвінком припинити війну на сході України. «Якщо вони (представники сепаратистського руху на Донбасі.- Авт.) перейдуть на російську територію, будуть відкликані, то вони будуть влаштовувати громадянську війну тут, - вважає Бєлковський. - Я згоден, що на той світ він (Путін.- Авт.) може їх відкликати, але тоді відгукнеться луна мільйонів російських людей, які були спокушені помилковими очікуваннями з приводу фіктивної так званої«російської весни». Адже комусь обіцяли, що всі ці люди переможуть, мало не візьмуть Київ і не піднімуть російський прапор на Банковій вулиці, резиденції Президента України. І що ж - так ганебно злитися? Ні, тут щось не те»...

Водночас російський політолог погоджується і з тим, що на Путіна, як не крути, тисне громадська думка росіян, які можуть підтримувати той факт, що Кремль надає військову допомогу «республікам», але бути мобілізованими у разі початку повномасштабної війни з Україною вони не хочуть.

Загалом, навряд чи сукупний кремлівський мозок володіє такою могутністю, щоб якимось чином розв’язати усю кризу в Донецькій і Луганській областях. І навряд чи Путін уцьому випадку виступає таким вже Абсолютом, яким його часом представляють як в ідолопоклонницькому, так і у ворожому контексті. Адже навіть диявол певною мірою обмежений у своїх можливостях...

SUB SPECIE AETERNITATIS

Те, що зараз відбувається на Донбасі, має під собою, безумовно, цілий комплекс причин - цивільних, соціально-економічних, ментальних тощо. Але, намагаючись дивитися в корінь, нікуди не подітися від того, що в будь-яких соціальних катаклізмах ключовим є духовний фактор, який, по суті, і відбивається у всіх інших, які проявляються зовнішнім чином. Тому і рішення всіх проблем лежить саме в цій площині. Особливо актуально і символічно це звучить на тлі святкування чергової річниці Хрещення Київської Русі. Доленосного історичного акту, якому передував визначальний релігійний вибір князя Володимира...

У відомого православного богослова Олексія Осипова нещодавно запитали про християнський погляд на українську кризу. Не торкаючись політики, він зазначив, що всі скорботні явища в нашому житті у підсумку пов'язані з людською недосконалістю. «Але, - акцентує Осипов, - не можна думати, що якщо з кимось відбувається щось погане, значить, вони найбільш грішні. Не можна вважати, що, мовляв, Україна –найбільш грішна, а інші більш праведні».

Також богослов нагадав старозавітну історію про пророка Йону з Ніневії, яка одного разу опинилася на межі повного знищення. «І що зробили ніневійці? - підкреслює Осипов. - Цар зняв із себе царськевбрання, покрився веретою й оголосив у всьому цьому великому місту триденний піст. Повна відмова від їжі й сорокаградусна спека... Уявляєте? Всі люди теж одяглися в лахміття, посипали свої голови попелом, як це було прийнято в давнину. Тобто було справжній піст і покаяння. І Бог помилував Ніневію»...

От і ми в сьогоднішній Україні, зокрема - на Донбасі і в його столиці, опиняємося в такій ситуації, коли одного політичного осмислення поточногостану мало і є необхідність як мінімум у погляді з більш високого поверху. Такого поверху, з якого можна подивитися на події «з погляду вічності»...