Перш ніж звільняти старих чиновників, необхідно встановити нові правила їхнього набору. Інакше ті, що прийдуть на заміну, дуже швидко відтворять стару систему.

Громадяни України досі не бачать рішучості політиків і чиновників проводити змістовні та швидкі реформи, яких потребує наша країна. Багатьох, як і раніше, зупиняє шкурний інтерес та вибори.

Неефективна робота деяких міністерств під час АТО призводить до страшних наслідків, яких можна було уникнути. Чого лише варта історія з ідентифікаційними жетонами для бійців. Всі говорять про їхню необхідність. Після бомбардування реактивними системами залпового вогню – «Град», «Ураган», «Смерч» – збирають останки тіл і часто неможливо ідентифікувати, хто є хто. Ці жетони коштують копійки. Слід визначитись, що саме на них друкувати – і виготовити. Відповідний чиновник вже давно мав би прочитати про це в Інтернеті, визначитись щодо оптимальних шляхів вирішення проблеми і представити керівництву проект рішення. І процес пішов би. Замість цього волонтери зустрічаються з заступниками міністрів, з міністрами. Останні дають доручення, але їх не виконують. Проблема довгий час на поверхні, про неї всі знають, але ніхто не вирішує. На жаль, таких прикладів тисячі, іноді на кону - людське здоров’я чи навіть життя.

У більшості європейських держав завданням апарату міністерства є аналіз політики. Це означає, що міністерства повинні моніторити стан справ у сфері, за яку вони відповідальні, виявляти проблеми, використовуючи усі доступні джерела інформації (ЗМІ, статистика, звернення громадян, висновки експертів, вчених тощо). На основі зібраної інформації готують «зелену книгу» - збірку найважливіших проблем у сфері їхньої відповідальності. Навіщо формалізувати? Для того, щоб суспільство розуміло і бачило, що чиновник насправді в курсі справ. Він має звітувати за виконану роботу, а ми – обговорювати «зелену книгу» і вносити свої пропозиції. Після таких консультацій з громадськістю пишеться «біла книга». В ній відображаються альтернативні варіанти вирішення існуючих проблем, які знову виносять на обговорення. Найкращі з них лягають в основу проекту концепції реформи чи стратегії розвитку відповідної сфери. Міністр схвалює проект і подає на розгляд уряду.

Так працюють апарати в міністерствах демократичних країн. По-перше, існує зв’язок з громадськістю, по-друге, уряд має змогу враховувати слушні зауваження і думки експертів, фахівців, вчених і простих громадян. По-третє, ці книги – продукт широкого громадського діалогу, а не фантазії «попєрєдніків». Вони є цінними – їх не викидають з приходом нового міністра.

У нас все по-іншому. Міністри не ставлять чиновникам завдання аналізувати політику. А навіщо? Президент, прем’єр, кожен міністр вважають, що вони все знають, тому лише роздають доручення. Вони сиплються як з рогу достатку: іноді хаотичні, суперечливі, такі, що не враховують реальний стан справ. Це спадок радянської системи. Чиновники завалені роботою і не здатні нічого аналізувати. Трапляється, чиновник на нижньому рівні, що більш обізнаний з реальністю, отримує «згори» доручення, дивується, крутить пальцем біля скроні, але мусить його виконувати. Адже це доручення прем’єр-міністра, президента.

Завдання адмінреформи – змінити інформаційні потоки. У першу чергу – на рівні Кабміну. Політика має вироблятися на основі інформації, яка йде знизу вверх.

Тільки так з’явиться шанс на ефективність.

Щоб механізм запрацював, треба не просто дати команду, що робити, потрібно перебудувати організацію апарату міністерства, чітко розмежувати політичне керівництво і держслужбу. Щоб не було, як у Аркадія Райкіна: «До ґудзиків претензії є? До ґудзиків – немає». А костюм все ж не сидить.

З розумом треба підходити і до реформування держслужби. Громадськість вимагає люстрації. Але всі розуміють, що немає ні часу, ні спроможності об’єктивно оцінювати кваліфікацію та попередню діяльність усіх службовців, тому пропонують для люстрації набір  простих критеріїв. Це аналогічно, якби футбольний тренер вирішував, що сьогодні гратимуть блондини, у наступному матчі – брюнети. Тому що він може відрізнити лише блондинів від брюнетів. Справжній тренер-професіонал визначає стратегію гри і добирає найкращих гравців для її реалізації.

У нас же, не розбираючись, беруть один критерій – наприклад, період роботи. При цьому правила не змінюються. А це означає, що на місця «люстрованих» прийдуть нові люди – і дуже швидко відтворять стару систему. Тому, перш ніж реформувати держслужбу, а тим більше проводити люстрацію, потрібно спочатку сформулювати нові правила функціонування органів, поставити їм нові завдання, і лише після цього змінювати кадри. При цьому реформа держслужби має починатися з нового закону про державну службу, а не з закону про люстрацію. У першому встановлені правила, як людей добирають на посади, за що вони відповідають, які вимоги, які обов’язки. Тоді можна накладати люстраційні обмеження. Але не за принципом «брюнет-блондин».

Україна не має шансів на розвиток без проведення цілісної адмінреформи. Ми втратили багато часу. Ключовий момент – парламентські вибори і формування нового уряду. Це шанс призначити міністрами ідеологів реформ, здатних реформувати країну. Іншого шансу може ніколи вже не бути.