Чи псувати недільний ранок неоднозначним політичним вибором – особиста справа кожного. Проте, усякий голос, який освятить ці вибори, може вберегти країну від гріха «злочинної бездіяльності», змитого кров’ю Майдану і хлопців з АТО.

У неділю Україна вперше обере парламент без Криму й третини Донбасу - найгустонаселенішого регіону країни, який завжди мав вирішальний голос. Також вперше цього разу передвиборчі бої будуть точитися, більшою мірою, між проєвропейськими й правоцентристськими партіями, які змагаються на одному електоральному полі. Змагатися, до речі, є за що. Адже чинна редакція Конституції віддала формування уряду до рук парламентської коаліції, що визначить прем’єра й сформує Кабмін, на плечі якого ляжуть гарячі проблеми буремного сьогодення.

На диво, інтерес до нинішніх парламентських виборів насправді набагато менший, ніж до президентських і навіть до попередніх парламентських, коли Раді «підрізали крила» внаслідок конституційного перевороту 2010 року, що перерозподілив владні важелі на користь президента.

Ймовірно, суспільство ще до кінця не усвідомило значимість Ради у житті країни за чинної редакції Основного закону, який знову перетворює парламент на епіцентр політичного життя. А реальна влада й вплив на життя громадян юридично зосереджені на вулиці Грушевського – в Кабміні, який народиться в стінах парламенту, а не президентського офісу. Кармою нового уряду буде реформування країни, знищення корупції й боротьба з сепаратизмом, а карою – спричинене війною й кризою безгрошів’я.

Втім, звістки про тектонічні зрушення у механізмі влади потонули в потоці політичних баталій на ток-шоу й драматичних новинах з передової. Загалом, АТО вплинуло не лише на тьмяну виборчу кампанію, а й визначило її головний тренд – масовий похід за мандатами бійців АТО, якими сповнені списки більшості політсил. Проте головними бійцями війни за Україну залишаються виборці – адже будь-які результати боїв набудуть сенсу лише після ухвалення Радою відповідних законів.

Тому і дивно, що в той час, як понад 95% українців вважають ситуацію в країні критичною (напруженою - 40,82%, вибухонебезпечною - 55,4%), не всі планують змарнувати неділю, 26 жовтня, у черзі до виборчих урн. За різними даними соціологічних опитувань, лише 65% респондентів планують взяти участь у виборах, на яких визначиться склад парламенту й коаліційного уряду. В той же час, інтерес до виборів 2012 року, коли Рада мала значно менше повноважень, був істотно вищим – тоді голосувати планували 78% виборців.

Негоду на 26 жовтня віщують і метеорологи, і соціологи. У неділю українці переведуть стрілки годинників на годину вперед і вийдуть з, більшою мірою не обігрітих, квартир у непривітну мряку й холод. Їх витягне з домівок потужне бажання впливати на хід подій, яке традиційно загострюється щоосені й спалахує вогнями нового майдану раз на десятиріччя.

Однак густий туман останньої неділі жовтня й швидкісної виборчої кампанії триматиметься у деяких головах до останнього. Так, за даними соціологів, 15% українців зроблять вибір останньої миті – у кабінці для голосування. Лише 34% потенційних виборців на початку жовтня були повністю впевнені у виборі політичної сили, ще 36% - достатньо впевнені, але можуть його змінити, 15% - вагаються у своєму виборі, ще 15% - не визначилися. Найвищий рівень виборчої мобілізації очікується на заході України, півночі, зокрема, в Києві, в центрі. Найменша явка очікується на Донбасі.

На прифронтових територіях Донбасу, які контролюються українською владою, лише 13% опитаних однозначно мають намір голосувати на парламентських виборах. А у терористичних організація «ДНР» й «ЛНР» взагалі ігнорують загальноукраїнське волевиявлення. Більш того, планують демонстративно «унезалежнились» від Києва переходом на московський час…

Чи зможе влада витягти країну з трясовини – напряму залежить від виборця й  якості його вибору. Бо формат Кабміну оберуть ті 65% українців, які у забрьоханих багнюкою черевиках прийдуть голосувати, щоб у владні коридори потрапило менше політичного бруду.

Саме вони визначать і майбутнє людей, які, з різних причин, до виборчих дільниць не дійдуть. Більш того, вибір відповідальних громадян покаже, чи зможе Україна склеїти пошматовану територію, поставити країну на європейську колію і знайти паливо, щоб гріти батареї й живити віру в майбутнє землі «від Сяну до Дону».