Оприлюднені проекти Коаліційної угоди стали декларацією намірів нової влади щодо організації суспільного буття країни. Активні та відповідальні спільноти громадян мають свої ідеї щодо змісту цих угод. Навожу лист з цього питання до керівників держави від Українського фізичного товариства.

У ньому не йдеться про збільшення державного фінансування науки. Мова про раціональну організацію управління наявними ресурсами та уникнення їхнього марнування, що є предметом ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ у науковій сфері.

Президенту України Петру Порошенку

Прем'єр-міністру України Арсенію Яценюку

Вельмишановний Петре Олексійовичу!

Вельмишановний Арсенію Петровичу!

Український народ виявив велику довіру очолюваним Вами політичним силам, пов'язавши з ними надії на дальший рух України до Європи. Водночас це покладає на Блок Петра Порошенка й "Народний фронт", які, сподіваємося, стануть невдовзі основою нової парламентської Коаліції, і величезну відповідальність за визначення правильних орієнтирів такого руху.

Тому нашу тривогу викликало те, що і проект Коаліційної угоди, оприлюднений Блоком Петра Порошенка, і перелік першочергових законодавчих ініціатив партії "Народний фронт" майже, або й зовсім не торкаються проблем розвитку національної освіти й науки.

Ми вважаємо, що ці проблеми заслуговують на першочергову увагу, оскільки саме наука є основою сучасної інноваційної економіки, розвинутого громадянського суспільства, а розробки вітчизняних учених можуть забезпечити надійну обороноздатність держави в умовах російської агресії.

Сьогодні щодо стану української науки висловлюють різні оцінки. Одні вважають, що її система працює в основному ефективно і потребує лишень додаткового фінансування. Інші переконані, що ця система потребує докорінної перебудови. Тому спробуємо звернутися до об'єктивних фактів.

На нашу думку, з метою визначення ступеня ефективності чи неефективності вітчизняної науки слід насамперед порівнювати рівень фінансування досліджень і розробок у різних країнах та досягнуті при цьому результати. З урахуванням коливань валютного курсу і секвестрів бюджету в 2014 році цей рівень фінансування в абсолютних цифрах в Україні у приблизно у 10 разів нижчий, ніж у Польщі, в 100 разів нижчий, ніж у Росії, в 1000 разів нижчий, ніж у США. Бюджетне фінансування науки в нас опустилося до позначки, нижчої ніж 0,25% ВВП, що є показником слабкорозвинених країн Африки (орієнтир, визначений Лісабонською стратегією для країн ЄС – 3%).

Відтак розмови про те, що начебто в "Україні на науку марнуються величезні кошти" – завідомо неправдиві й недобросовісні. Українська наука виживає (і часто продукує цілком конкурентні за світовими мірками результати) за такого рівня фінансування, за якого, згідно з усіма міжнародними науковометричними канонами, вона вже мусила б загинути. А одна надрукована українськими науковцями стаття в журналі, включеному до міжнародної бази "Web of Knowledge" (де критерії оцінювання абсолютно однакові для всіх), "коштує" для нашого бюджету в 10 разів менше, ніж аналогічна стаття західних колег – їхнім платникам податків (і в цьому сенсі ККД наших дослідників на порядок вищий!) І це є заслугою українських учених, які примудряються працювати за немислимих для їхніх європейських колег умов.

Тому ми наголошуємо: заяви, начебто віддачу від української науки можна підвищити лишень за рахунок адміністративних реформ і без збільшення рівня її підтримки – завідомо нефахові й безвідповідальні. Сучасні результати проривного рівня немислимі без дорогого експериментального обладнання, матеріалів, реактивів, баз даних і літератури. Коштів на все це український бюджет давно вже майже не передбачає, обмежуючись фактично лишень виплатою злиденної за світовими мірками зарплатні й утриманням (украй недостатнім) будівель наукових установ.

Неприйнятною і нефаховою також є пропозиція суттєво зменшити число вчених в Україні, зосередившись на підтримці порівняно невеликого числа "проривних" колективів і напрямків. Адже число дослідників в Україні (і насамперед у сфері природничих і технічних наук, які визначають науково-технічний прогрес) за роки незалежності вже скоротилося майже в п'ять разів, і нині за числом дослідників на 1000 населення ми опинилися нижче переважної більшості країн ЄС. А існування "проривних" колективів без широкого підґрунтя професійних наукових спільнот середнього рівня неможливе – це азбучна істина.

Ми переконані: нинішня система підтримки науки в Україні потребує вдосконалень, але їх повинні проектувати і здійснювати фахівці. Інакше ризикуємо безповоротно втратити унікальний науковий потенціал, які ми зберегли досі, і за яким досі за всіма об'єктивними критеріями перебуваємо серед 20-30 провідних держав світу.

Тому ми наголошуємо: на часі – ухвалення нового Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", який визначив би державну підтримку науки як основу сучасної інноваційної економіки та обороноздатності країни, гарантував би достатнє базове бюджетне фінансування наукових установ для збереження провідних наукових шкіл і водночас – підтримку пріоритетних фундаментальних і прикладних досліджень за результатом відкритого конкурсу на грантовій основі та в рамках виконання державних цільових програм.

Держава має гарантувати збереження унікального наукового потенціалу Національної академії наук України з одночасним реформуванням принципів її управління в напрямку демократизації й зорієнтованості на виконання пріоритетних державних завдань. Водночас мають здійснюватися цілеспрямовані заходи для зближення університетської та академічної науки, покращення умов для наукової праці у ВНЗ.

Ключовим питанням в Україні є створення сучасної інноваційної системи для забезпечення неперервного зв'язку в ланцюжку від дослідної лабораторії й до виробництва, що включатиме технологічні та наукові парки, венчурні фонди, мережі трансферу технологій тощо. Адже цей зв'язок в Україні порушено не з боку науки, а з боку енерговитратної, деформованої, пристосованої до отримання надприбутків в умовах корупції економіки.

Водночас необхідні дієвий захист інтелектуальної власності як необхідна передумова успішної комерціалізації наукових розробок, та здійснення політики "нульової толерантності" щодо плагіату в науці, аж до позбавлення наукових ступенів і вчених звань, отриманих на підставі доведеного плагіату.

Ці зусилля має вінчати повноправне входження України до Європейського дослідницького простору після набуття нею асоційованого членства в Рамковій програмі ЄС "Горизонт-2020" (що прямо передбачено статтею 376 ратифікованої Українським парламентом Угоди про асоціацію з ЄС).

З проблемами науки тісно пов'язані проблеми освіти, причому не лише вищої (де слід завершити перехід до європейських стандартів), але й середньої, де має бути неодмінно забезпечено високих рівень викладання предметів природничо-наукового циклу. Адже без цього говорити про високотехнологічне майбутнє України – нереально.

Українське фізичне товариство, яке є повноправним членом Європейського фізичного товариства і об'єднує провідних науковців-фізиків та популяризаторів науки, закликає державну владу зробити нарешті науку пріоритетом державної політики. Переконані: тільки на такій основі можливий омріяний прорив України до Європи.

УФТ готове надати експертну підтримку в опрацюванні тієї частини Коаліційної угоди, де буде закріплено зобов'язання Коаліції всіляко сприяти розвитку науково-технічного та освітнього потенціалів України і, за участі наукової та освітянської громадськості, реалізувати комплекс заходів для оптимізації умов для освітянської та наукової діяльності.

На доручення Координаційної Ради УФТ

з глибокою повагою

Голова Координаційної Ради проф.Ігор Дмитрук