У середу, 5 листопада, напередодні Дня української мови активісти Громадянського руху «Відсіч» спільно з небайдужими громадянами  провели акцію під Адміністрацією Президента. Її учасники у символічний спосіб за допомогою театралізованого дійства у вигляді персонажів “знекровленої мови”, худого та кволого бібліотекаря, як символу українського книгодрукування, та оператора з телевізійною камерою прийшли нагадали Президенту, в якому пригніченому стані перебуває українська мова. Активісти вимагали від Президента виконання своїх зобов’язань перед Україною та українцями. А саме - вжити необхідних заходів на захист української мови: забезпечити мінімальні квоти на її використання в телемедійних засобах, сприяти у друкуванні української книжки тощо. Під час театралізованої вистави, у персонажа, що грав Президента України постійно на всі обіцянки захистити та забезпечити права української мови випадала звідусіль вата.

Інші активісти та волонтери під час акції тримали різноманітні плакати, якими намагалися донести основні меседжі своїх вимог. Мітингувальники намалювали банер, на якому було написано гасло “Порошенко відповідай за свої слова рятуй українську мову”

Також небайдужі люди вимагали від Президента України підтримати ініціативу використовувати винятково державну мову у ЗМІ на День української мови 9-го листопада.

На 23-му році незалежності українська мова у нашій країні досі лишається незахищеною. Її притискають та витісняють навіть на рівні держави. Відсоток її використання невпинно зменшується і на українському телебаченні на догоду російськомовному контенту. Про це свідчать останні статистичні дослідження. У свою чергу, це призводить до засилля пропагандистських російських серіалів в ефірах наших телеканалів. А про позитив в україномовному книгодрукуванні взагалі не доводиться говорити.

Звернення Громадянського руху «Відсіч» до Президента України Петра Порошенка щодо потреби захисту української мови, забезпечення її поширення та розвитку

Шановний Петре Олексійовичу!

Ми, громадські активісти, наполегливо закликаємо Вас приділити належну увагу захистові й розвиткові української мови, подбати про її поширення на всій території України в усіх сферах суспільного життя. Це питання є вкрай нагальним та важливим. Адже мова поруч із військом є найважливішим чинником державної безпеки. Нині є очевидним, що ті регіони України, де українська мова поширена мало, виявилися найвразливішими до ворожих ударів та найбільш схильними до сепаратизму. Недолуга, безвідповідальна, шкідницька мовна та культурна політика попередньої влади призвела до того, що у деяких регіонах України українська мова витискалася з ужитку — там тривала русифікація. Українську мову утискали й на загальнодержавному рівні, віддаючи їй другорядні позиції на телебаченні, у друкованій пресі, на книжковому ринкові тощо. За двадцять три роки Незалежності Україна не тільки не збудувала свого україномовного інформаційно-культурного простору, а й дозволила значною мірою його послабити нездарним і продажним політикам. До прикладу, сьогодні частка української мови на провідних українських телеканалах пересічно становить менше третини загального часу мовлення, тимчасом як за результатами Всеукраїнського перепису населення понад дві третини українців назвали українську мову рідною. Це кричуща дискримінація україномовних громадян в Україні!

Та найприкріше те, що по перемозі Майдану нова українська влада досі не зробила анінайменших кроків, щоб цю ситуацію виправити. Складається враження, що нова влада не розуміє значення української мови для збереження державного суверенітету й територіальної цілісності України, або й використовує мову як розмінну монету в домовленостях із агресором та сепаратистами. Зокрема, у Вашій «Стратегії реформ-2020» є кількадесят напрямків, у т. ч. підтримка мов національних меншин, але немає жодних планів щодо розвитку української мови. На словах Ви запевняли громадськість, що українська мова залишиться єдиною державною. Натомість у запропонованому Вами проекті конституційних змін російській мові надається особливий статус — а це означає,  що в тих регіонах, де російська набуде такого статусу, вона перебере на себе функції державної української мови. Про непропорційність преференцій для російської мови делікатно зазначає у своїх висновках щодо цих змін і Венеційська комісія. Українській владі слід нарешті зрозуміти, що політика поступок щодо мови приведе Україну до загибелі, бо без мови Україна дуже швидко перетвориться на другу Росію, а відтак стане частиною Росії без усякої війни. Російськомовні патріоти України не потребують мовних поступок, бо цілком лояльно ставляться до української мови, чимало з них були зрусифіковані та мріють, щоб їхні діти розмовляли українською. А ті нечисленні громадяни, що вороже ставляться до української мови, ставляться вороже й до України загалом, і ніякі поступки не примусять їх любити Україну. Тому влада має провадити таку мовну політику, що відповідатиме запитам українського суспільства та інтересам державної безпеки. Україні потрібна реукраїнізація — повернення українській мові її законних прав і забезпечення її поширення та розвитку.

Задля забезпечення провідної ролі української мови та побудови українського інформаційно-культурного простору ми наполягаємо на здійсненні таких кроків:

1.  Потрібно запровадити квоту на українську мову в теле- та радіоефірі. Очевидно, що відсоток українського мовлення телеканалів і радіостанцій має бути не меншим, ніж відсоток громадян, що назвали українську мову рідною під час Всеукраїнського перепису населення, тобто не меншим за 67,5%. Але зважаючи на виняткове значення української мови для державної безпеки, а також зважаючи на тривалі утиски української мови, що подекуди призвели до її зникнення з ужитку, мінімальна частка української мови в телерадіоефірі має становити щонайменше 75%.

2. Задля розвитку української кіно- й телеіндустрії, а також індустрії звукозапису потрібно встановити квоту на український продукт у кінопрокаті та в телерадіоефірі на рівні принаймні 50%. У разі якщо українського продукту бракуватиме, щоб заповнити 50% ефіру, цю квоту можна запроваджувати поступово, щороку або щопівроку збільшуючи цей мінімальний відсоток.

3. Щоб урізноманітнити телерадіоконтент та репертуар кінотеатрів, треба запровадити квоту на зарубіжний продукт з однієї країни на рівні не більше 20%.

4. Теле-, радіо- та кінопродукцію з Росії слід або взагалі заборонити, поки триває військова агресія та окупація, або принаймні заборонити всю продукцію, що містить пропаганду, популяризує російські владні та силові органи, російський кримінальний світ, а також продукцію за участю тих діячів мистецтва, котрі підписали листа на підтримку путінської політики щодо України та Криму або відзначилися іншими антиукраїнськими заявами чи діями.

5. Потрібно забезпечити преференції для українського книговидавця та вжити заходів для популяризації української книжки — вона має бути якіснішою та значно дешевшою за зарубіжні. Держава має здійснювати підтримку перекладу українською мовою найважливіших зарубіжних видань, особливо наукових.

6. Кожне періодичне друковане видання, що виходить в Україні накладом понад 10000 примірників, треба зобов’язати мати україномовну версію з таким самим накладом.

7.  Кожну фірму, що провадить бізнес в Україні та має свій сайт і сторінки в соціальних мережах, треба зобов’язати вести їх українською та надавати українській мові преференції у налаштуваннях.

8. Усі виробники україномовної продукції мають отримати від держави значні податкові преференції та всебічну підтримку. Окрім книговидавництва це також кіно, музика, театр, преса, телебачення та радіо, IT-індустрія тощо. Держава має також сприяти безперешкодному потраплянню україномовного продукту до споживача.

9. Держава має ініціювати та фінансувати ґрунтовні наукові дослідження української мови та мовної ситуації в Україні, вчасно виявляти та запобігати небезпечним для української мови тенденціям. Уповноважені державою мовознавчі інституції мають здійснювати мовне планування, дбати про збереження автентичної лексики та про створення нових термінів тощо.

10. Антиукраїнський закон Ківалова-Колесніченка «Про засади державної мовної політики» має бути скасований. Закон про мови в Українській РСР, що діяв до ухвалення закону Ківалова-Колесніченка, також безповоротно морально застарів. Україна потребує сучасного мовного законодавства, яке б забезпечувало належне місце та захист українській мові, а також мовам усіх національних меншин за принципом: українська — державна, решта — рівні у своїх правах.

Пане Президенте, це далеко не вичерпний перелік заходів на підтримку української мови, яких чекає від Вас українське суспільство. Кожної миті ми можемо проминути точку неповернення, після чого рятувати українську мову та Україну буде пізно. Відповідальність лежить на Вас. Ви маєте не гаючись розпочати підтримку та захист української мови. Ми, громадяни, готові Вас у цьому підтримати й допомогти. Разом з тим, ми не дозволимо зрадити українську мову! Слава Україні!