Сьогодні в Німеччині святкують річницю падіння Берлінської стіни. З моменту, коли впав цей символ холодної війни минуло 25 років. І за цей час Німеччина досягла економічного лідерства в Європі та стала однією з найвпливовіших держав на світовій арені. Хоч з моменту об’єднання ФРН і НДР минула чверть століття, досі відчувається різниця в розвитку територій, де знаходились ці держави.

Але німці змогли побудувати єдину Німеччину, об’єднатися. Сьогодні в Україні розгортається чимось схожий сценарій. Війна на Донбасі змусила поділити нашу країну на проєвропейську – мирну, та східну –окуповану. І поступово між ними почалася утворюватися стіна. Стіна поглядів, переконань, бачення майбутнього. Тож чи впаде, і якщо так, то коли, Донбаська стіна?

У 1949 році на політичній карті світу з’явилися дві країни – Федеративна Республіка Німеччина та Німецька Демократична Республіка. Першу контролювали західні союзники (США, Великобританія і Франція), а другу – СРСР. Це і визначило подальший курс розвитку цих держав. Ні для кого не секрет, що з НДР намагалися втекти сотні тисяч німців. Причини – соціальне невдоволення, економічна відсталість. Фактично НДР будувалася за радянським зразком, зі всіма витікаючими наслідками.

Що ж до реформ. Керівництво НДР вирішило не вигадувати колеса та підійшла до економіки країни шаблонно, по-радянськи. Націоналізація підприємств, тиск на приватний капітал, надвисокі податки для підприємців,колективізація сільського господарства. Буквально за 2 роки частка приватної власності на землю знизилася з 52 до 8%. Це призвело до зменшення обсягів виробництва, соціального невдоволення. В країні постійно слідували гаслу «наздогнати та випередити ФРН».А наздоганяти було що. У ФРН успішно провели грошову реформу, в рамках якої з’явилася нова валюта – німецька марка.

Це вберегло країну від інфляції, стимулювало виробництво, збільшувало обсяги інвестицій. ФРН стала другою після США країною в світі за обсягами експорту та імпорту. А в деяких роках навіть випереджала США. На 1950-і роки припадає німецьке «економічне диво». Лише за кілька років обсяги промислового виробництва збільшилися ледве не в 2,5 рази. Безробіття скорочувалося, доходи зростали, підприємництво розвивалося прискореними темпами.

Об’єднатися цим країнам судилося лише в 1990 році. Досі в країні підтягують рівень життя у східній Німеччині до західного. Дійсно, різниця є. Але навряд чи хтось скаже, що в Німеччині, чи то східній, чи то західній жити погано.

До чого я веду цей історичний екскурс. Думаю, що між історіями України та Німеччини можна провести досить чітку паралель. Війна розділила людей, розділила території. І єдиний шлях об’єднати їх, це реформи. З НДР масово тікали не від хорошого життя. Всі прагнули жити в процвітаючій ФРН. От і в України зараз є унікальний шанс.

Якщо вдасться провести реформи, які б зробити країну однією з лідерів у Європі, жителі Криму та Сходу самі б почали проситися назад, додому. І не тільки б вони. Жителі Ростова-на-Дону і Таганрогу почнуть проводити референдуми, аби приєднатися до України. Тільки так Донбаська стіна, яка нас зараз розділяє,зможе рухнути!