З приводу останнього дипломатичного призначення я думав промовчати.

По-перше, я перепостив думку Василя Філіпчука, яка суголосна моїм роздумам. А, по-друге, у мене з новопризначеним послом України в Австрії Олександром Щербою складні взаємини і якесь "засадниче непорозуміння". Тому, думав, щоб не сказав Олександр, що я намагаюсь помститися чи якось напакостити на добру путь до Відня новопризначеному послу, краще промовчати.

Так би і зробив, але тут раптом Олександр, вирішив мені дорікнути тим, що я перепостив допис Філіпчука. В соцмережах подібні репліки, погодьтесь, це взагалі річ незвичайна - що хочу, те і перепощую. Тим більше, повною дурницею є для посла і держслужбовця дорікати у чомусь громадським активістам.

Але без п"яти хвилин Його Високоповажність Надзвичайного і Повноважного Посла України в Австрії пана Олександра Щербу, очевидно, "зачепило" те, що в пості Василя Філіпчука нагадується, що усю революцію до безславної втечі Януковича і камарільї Олександр Щерба працював радником в.о.прем"єр-міністра Арбузова. Ну, і звичайно, сидів у кабінеті на вулиці Грушевського за спинами задимлених і зачумлених вв-шинків та здичавілих беркутівців.

З моєї точки зору, сам по собі факт перебування на якихось посадах - це не привід докоряти людині. Хоча в даному випадку мова все ж таки йде про красномовний випадок. Хоча сам Олександр Щерба до масових розстрілів співгромадян непричетний - це можу руку дати на відсіч. Тим не менше, сторону він тримав до кінця. І ніяких публічних пояснень або, не приведи Господи, вибачень, я від цього дипломата не чув.

Напевне тому, дякуючи на своїй сторінці в ФБ за призначення на високу посаду посла, Олександ Щерба згадав президента, міністра закордонних справ, навіть заступника глави адміністрації президента (!), згадав про державу. А про народ не згадав. Не складається в посла з народом. Бути на стороні влади (в його розумінні це і є держава) він знає як. А ось все інше - це вже недосяжно. А суть у тому, що в дискусіях зі мною, а, можливо, і публічно Олександр Щерба називав себе русофілом і євроскептиком. Так що звідки і яка це концепція служіння державі ми розуміємо.

Але все це я би не розповідав, і не збирався цього робити. Бо, зрештою, політичні переконання не можуть бути причиною позбавити когось кар"єри. Але в даному разі, можливо, варто було б і почекати трохи з призначенням послом.

Ну, нехай би там уже розібралися, що у нас за революця така була, як і чому загинули люди, хто їх убив, відійшов би ком від горла, від усіх тих похорон на Майдані. А далі, Бог з ним, нехай би і працював. Зрештою, Олександр Щерба далеко не найдурніша людина в МЗС (насправді Олександр людина навіть талановита - має непогане перо). Щоправда, працювати нині в країнах ЄС євроскептику - тут треба думати. 

Але думати над кадровими призначеннями - це поки що недосяжне завдання нашого МЗС і Адміністрації Президента України.

З чотирьох дипломатичних призначень свого президентства Порошенко призначив колишнього першого заступника міністра ЗС періоду Грищенка і Кожари своїм радником, заступника міністра того ж періоду - послом в Фінляндію, висопосадовця АПУ того ж періода - послом в африканську державу (Женя, вибач, ти просто в статистику потрапив), радника Арбузова - послом в Австрію. Випадає з цього ряду лише одне призначення - Дещиці в Польщу. Ось така кадрова статистика і політика Порошенка-Чалого.

Ось про це у своєму пості писав і Василь Філіпчук.

Але якщо Олександр Щерба хотів поговорити детельніше, то ось такою ця розмова і вийшла.