Майор Мельниченко не скрывает, что берёт деньги у «регионалов»
Интересная есть деталь в неопубликованной книге Мельниченко. В свете сегодняшних событий, Уже в «оранжевый» период, после того как у Мельниченко был инсульт, отправку его на реабилитацию в Германию оплатил Шуфрич или Клюев.
«Після тритижневої реанімації піднятися я не міг. І коли мене на ноги намагались підняти мій адвокат Паша Сичов і охоронець, то самостійно втриматися я не міг… Руки рухалися, а ноги віднялися. Я не міг ні ходити, ні стояти. Мене возили на інвалідному візку…
Лікарі сказали, що в реанімації вони зробили все, що було в їхніх силах. Тепер мені потрібна була добра реабілітація. Дуже добра! Сказали, що єдине таке місце в Україні – Феофанія.
Але ж я не був ні високопоставленим урядовцем, ні депутатом. Сказали, що немає нічого неможливого – треба тільки, щоб хтось дав дозвіл.
Дмитро Видрін із кількома депутатами звертаються до Віктора Балоги – Глави Секретаріату Президента України. Пояснюють ситуацію і просять, щоб він видав дозвіл на мою реабілітацію у Феофанії. Балога їх дипломатично послав «кози пасти».
Це означало, що Мельниченко Ющенкові живий і здоровий не потрібен. Коли йшлося про політику, про підкилимні ігри, я ще міг зрозуміти. Але коли постало питання життя і смерті… Тут у мене зникли будь-які ілюзії…
Як люди швидко забули, на якій хвилі вони прийшли до влади, отримали блага, яких, можливо, не заслужили своєю працею… Прийняли, як належне. І уявили, що Бога за ноги зловили…
Тоді зовсім несподівано для мене Нестор Шуфрич чи Андрій Клюєв профінансував моє лікування у Німеччині, включно із транспортуванням спеціалізованим літаком.
В Україні мене визнали інвалідом ІІ групи. Сказали: гіпертонік, таблетки зранку, в обід і ввечері, пива не можна, спиртного не можна, в сауну не можна, коханням не займатися! Інвалід!»
«Після тритижневої реанімації піднятися я не міг. І коли мене на ноги намагались підняти мій адвокат Паша Сичов і охоронець, то самостійно втриматися я не міг… Руки рухалися, а ноги віднялися. Я не міг ні ходити, ні стояти. Мене возили на інвалідному візку…
Лікарі сказали, що в реанімації вони зробили все, що було в їхніх силах. Тепер мені потрібна була добра реабілітація. Дуже добра! Сказали, що єдине таке місце в Україні – Феофанія.
Але ж я не був ні високопоставленим урядовцем, ні депутатом. Сказали, що немає нічого неможливого – треба тільки, щоб хтось дав дозвіл.
Дмитро Видрін із кількома депутатами звертаються до Віктора Балоги – Глави Секретаріату Президента України. Пояснюють ситуацію і просять, щоб він видав дозвіл на мою реабілітацію у Феофанії. Балога їх дипломатично послав «кози пасти».
Це означало, що Мельниченко Ющенкові живий і здоровий не потрібен. Коли йшлося про політику, про підкилимні ігри, я ще міг зрозуміти. Але коли постало питання життя і смерті… Тут у мене зникли будь-які ілюзії…
Як люди швидко забули, на якій хвилі вони прийшли до влади, отримали блага, яких, можливо, не заслужили своєю працею… Прийняли, як належне. І уявили, що Бога за ноги зловили…
Із 14-ї лікарні мене перевезли до клініки «Борис», де розпочалась реабілітація. Спеціалісти-медики робили масажі, аналізи, томографію і здивовано зазначали, що не бачать, де у мене було пошкодження. Тобто, не можуть виявити причини крововиливу! Порадили, якщо маю таку змогу, їхати на детальніше обстеження до Німеччини.
Але ж як дістатися до Німеччини? Реанімаційним автомобілем? Це нереально!Тоді зовсім несподівано для мене Нестор Шуфрич чи Андрій Клюєв профінансував моє лікування у Німеччині, включно із транспортуванням спеціалізованим літаком.
В Україні мене визнали інвалідом ІІ групи. Сказали: гіпертонік, таблетки зранку, в обід і ввечері, пива не можна, спиртного не можна, в сауну не можна, коханням не займатися! Інвалід!»
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки
