Серед ночі дзвонить знайомий. Срочно, причому. Знайшов у себе в зимовому одязі 500 гривень купюрою. Щасливий. Питає, який курс і як поміняти. 

- Ти що, не в курсі? Обмінники зачинили, інвалюту тримати заборонено. 

- Ой! Ай! А як же мені бути? А може ти купиш? А куди мені звернутись?

- А в тебе паспорт чий? 

- Російський. 

- Тоді точно не обміняють. Можна тільки по українському.

 
- А в мене і український є! Думаєш, я дурний? Я не викинув!

- А бесполезно. Вони в базі данних подивляться, що ти отримав громадянство, і всьо. 

- Ай! Ой! А може ти поміняєш? У тебе ж немає російського. 

- Ну і як я тобі поміняю? Це їхати треба аж на Перекоп. 

- Як на Перекоп?

- Отак, на границі погранці міняють. Я не поїду, і не проси. 

Карочє, шютка удалась. Але з'ясувалось, що це був не кінець історії. За двадцять хвилин оп'ять дзвінок. Голос щасливий, радісний. 

- Ти не повіриш. Вони виявились фальшиві! 

- А як ти виявив, що фальшиві?

- Так там прямо так і написано: фальшиві гроші, 5 гр. Який мудак їх мені засунув? 

- Ти що, по бумазі не зрозумів?

- Та я вже забув, як вони виглядають. Ще думаю, якісь вони гладенькі. Але ж, думаю, новенькі. 

- Ну, бачу ти щасливий. Бувай. 

- Стривай! Ще одне питання. Все про обмінники - це правда? 

- Правда. 

- А що, як я дістану доларів і ти поїдеш поміняєш. Не безкоштовно, звісно. 

- Ні, так не получиться. 

- Чому?

- То гривні міняють тільки на кордоні, а долари - тільки за кордоном. Це доведеться аж в Херсон їхати. 

2:0. А ведь вже назавтра він мені щось буде розказувати про макроекономіку, ВВП та ціни на нафту.