Бувають моменти в житті, коли треба іти на концерт сестер Тельнюк. Або концерт сестер Тельнюк буває саме тоді, коли туди треба іти. Але не про причинно-наслідкові нині...

А про те, що одним витвором театрально-музичного мистецтва у нас від сьогодні більше. Про цю виставу багато говорили напередодні і чесно кажучи, до останнього не знала, чи потраплю. Але те, що відбувалося на сцені, було цілком суголосне відчуттю моменту. Ще з перших акордів стало зрозуміло - народжується щось абсолютно епічне, епохальне.

Забужко, Шевченко, Леся Українка - це їхніми пророчими словами про нас... Як і у житті - у виставі і лірика, і філософія, і конфлікт. Неперевершені Сестри, чиє прочитання поезії дає їй нових відтінків, багатогранності. Сестри, які можуть своїм голосом переносити в інші світи. І ти вже розумієш знайомий і сто раз читаний вірш по-іншому...

"Ця дорога не дуже довга, але вона зі скла"... - музика "Дороги зі скла" як лейтмотив, обрамлення, смисловий акцент, потужний елемент дійства...

А наприкінці вистави її персонажі, які переродилися у буремнім вогні майдану, проводжали свого Героя на війну. Але дивлячись на те, як він тримався, і як линула пісня на слова Ірини Цілик "Повертайся живим", вони його обов'язково дочекаються. Він повернеться і тоді почнеться нова історія. Правда ж?