Ніхто достеменно ще не знає, чим саме буде займатися Міністерство інформації та пан Стець зі своєю командою. Це і плюс, і мінус.

Звичайно, я б воліла знати наперед, але якщо вже так сталося, то, принаймні, скористаюся нагодою та запропоную свою версію його роботи. З двох напрямків – інформувати на зовні і інформувати в середині України, я обираю останній. Бо не сильно вірю у потенціал міністерства швидко створити мільйони нових симпатиків Україні. Посольства та журналісти вже стараються як можуть. А надто – перетворити антипатиків на наших друзів. На окупованих територіях, в Росії нас чути поки не хочуть. А якщо і хочуть, то не міністерство, а тих, кому довіряють.

На власному досвіді переконалася, що бодай якийсь новий інтерес від недружньої аудиторії зв’являється тоді, коли ми говоримо з прицілом на внутрішню аудиторію, а не опонуємо до недружньої. Разом із тим, населення поза межами окупованих територій прямо таки воліє почути більше саме від уряду. З двох тем – що відбувається зараз і як мало би бути, також пріоритетною є остання. Люди вже дізнаються із багатьох новин, що саме відбувається зараз, але їх хвилює і навіть жахає незнання майбутнього.

Я хочу, щоб Міністерство інформації стало перекладачем реформ уряду на мову, зрозумілу кожному в Україні і залучило розуміння громадян на підтримку уряду. Тільки так всі ідеї уряду закінчаться здійсненими реформами.

Новий склад уряду має всі шанси на успіх: 1) прем’єр, який вже був у цій ролі, 2) президент, який демонструє всіляку підтримку та розділяє відповідальність із прем’єром, 3) всі урядовці є взірцем вдалого досвіду та освіту, незалежності та впевненості в собі, 4) парламент, який готовий до підтримки, 5) міжнародні партнери підтримують словом і ділом та найголовніше – народ, який щиро чекає змін, тобто реформ. Навіть війна є скоріше плюсом, ніж мінусом, бо вона робить вирішення багаторічних проблем дуже важливим, невідворотнім та терміновим.

Я не маю сумнівів щодо компетентності уряду та його бажання розпочати реформи. Майже всі в уряді самі були на іншому боці барикад і тому точно знають, наскільки потрібні зміни, особливо в економіці. Але я хвилююся, що поки міністри будуть між собою доводити один одному правильність власного підходу і узгоджувати позиції із президентом, прем’єром та Світовим банком, народ, як основний бенефіціар змін, знову залишиться поза межами випрацювання рішень. Навіть найкращі ідеї за відсутності правильної комунікації можуть бути зустрінуті в штики.

На цей раз всі рішення мають бути прокомуніковані та пояснені так, щоб міністри, політики та виборці мали хоч якісь шанси на узгодження. Це не означає, що будуть тривати багатомісячні дискусії та круглі столи. Якраз навпаки – це означає, що у Міністра інформації є унікальна можливість довести свою необхідність – допомогти уряду зробити його ідеї зрозумілими швидко саме людям в Україні.

Окрім громадян, у змісті реформ надзвичайно зацікавлений бізнес, неурядові організації, експерти та мої колеги у парламенті. Ми всі готові допомогати уряду, але для цього треба налагодити ефективний діалог та комунікацію. Найпріоритетніший закон на найближчий час – це бюджет на 2015 рік. Від того, коли та в якому вигляді цей закон буде показано нам, буде залежати те, як проголосують депутати, як бізнес відреагує у своїх власних бізнес-планах на наступний рік, як експерти будуть підтримувати чи критикувати цей проект. Міністерство інформації могло би стати містком між Урядом, Радою, бізнес-спільнотою та експертним середовищем у консолідації та транслюванні інформації про зміни, які закладають засади майбутнього.

Кожна реформа повинна дати відповідь на 5 ключових питань. Від якості комунікації залежить результат впровадження:

1. Яку основну та додаткові проблеми уряд планує вирішити? Здавалося б, тривіальне питання, але, без його розуміння саме у версії уряду люди часто чинять супротив. Наприклад, питання ціни на газ для населення зачіпає проблеми неефективності газового ринку, шаленого державного боргу, соціальної несправедливості, незалежності нас як держави. Народ має право знати логіку та пріоритети уряду, а якщо уряд у цьому питанні не може пояснити проблему так, щоб народ визнав її важливість, то народ залишить за собою право не погодитися і згодом не виконувати вимоги уряду. Тобто, не буде платити за газ, бо не розуміє, що поганого у низьких цінах. Знаючи це, люди принаймні будуть схильні зрозуміти, а що ж пропонується натомість, а не стануть кричати “знову уряд оббирає найбідніших”.

2. Що саме пропонується змінити? Це має бути пояснено урядом так, щоб у противників реформи не було жодного шансу перекрутити наміри та створити підгрунтя для обстурукції. Мова інструкцій та законів зрозуміла не всім, а маніпулятори будуть прикриватися тим, що приємно чути людям. Тому, саме автори реформ мають пояснити що і як, не чекаючи перекручених інтерпретацій від опонентів. Тут будуть доречними інфографіка, виступ міністра та секція питань-відповідей онлайн.

3. В чому терміновість або нагальність реформи? Ми всі - лише люди і, якщо тільки маємо можливість, будемо намагатися перенести на потім. Тому, Уряду варто пояснити, а чому саме зараз. Це можуть бути посилання на внутрішні процеси, міжнародні зобов’язання, поточний стан бюджету. Людям конче важлива достовірна інформація, яка би допомогла сжитися із думкою про те, що зміни майже неминучі.

4. Якого результату прагнуть? На які загальні показники орієнтуються? Людям надзвичайно важливо бачити перспективу на майбутнє. Саме вона допоможе пережити важкі часи. Багато пересічних українців значно мудріші та свідоміші щодо державних проблем і власного обов’язку участі у них, ніж ми собі уявляємо. Але їм важливо розуміти, що уряд вивчив всі можливі варіанти та обрав для українців найкраще із можливого, орієнтуючись на конкретний результат.

5. Хто є автором та ініціатором реформи, хто підтримав політично та бере відповідальність за впровадження на місцях і головне - до кого звертатися в процесі? Людям сьогодні конче потрібно розуміти, що міністри, виконавці та політики консолідовані, свідомі своєї відповідальності і не будуть міняти все 1000 разів вперед-назад. А від так, повинні бути названі публічно всі імена. Хто як проголосував на засіданні уряду, як голосували в Раді, як відреагували партнери із міжнародних фінансових організацій, а хто був категорично проти і з яких підстав. Всім важливо розуміти, що це останній ривок, що за ним буде певний прогрес і є конкретні люди, які будуть підтримувати ці реформи.

При загальній недовірі до влади, влада має зробити все, включаючи нестандартні підходи – соціальну рекламу із залученням моральних авторитетів, інфографіку, прес-релізи, якісні аналітичні матеріали для опису сфеми змін. Найбільша образа для людини – це відчувати свою неважливість, непоінформованість та незалученість до процесу перетворень.

Інформаційний супровід реформ може робити кожен міністр окремо, а може зробити Міністерство інформації, яке запровадить нову моду на пояснення дій уряду. На цю моду є виличезний запит і було б дивним не скористатися цим. Я знаю, що якщо це буде зроблено, то шанси Уряду та України на успіх з реформами є значно вищими!