Якщо хтось думає, що ми назавжди позбулися клану Януковича, він глибоко помиляється. Вони марять реваншем, і останні події навколо Сергія Арбузова це доводять.

Минулого тижня суспільство сколихнула історія про зняття арешту з рахунків Сергія Арбузова та його дружини. Це ріщення було ухвалено суддею Печерського суду Підпаловим 21 листопада. За моєю інформацією, на рахунках зберігался 80 мільйонів гривень, доступ до яких мало отримати подружжя втікачів.

Суддя мотивував тим, що Арбузов не був повідомлений про підозру за справою про фінансування фактично приватного "Банківського телебачення" коштом НБУ (за два роки, в 2012-13-их Арбузов залив туди грошей Нацбанку на суму 117 мільйонів гривень та 172 тисячі доларів).

Через три дні, 24 листопада Печерський суд повторно наклав арешт на рахунки Арбузових. Щоправда, з правом оскарження постанови протягом 5 днів, що дозволяло Арбузову знімати гроші – до моменту набуття другим рішенням чинності. Однак, попри припущення в інтернеті, жодна гривня з рахунків Арбузових списана не була – гроші були заблоковані Держфінмоніторингом.

Клан Януковича, попри кривавий фінал свого клептократичного правління, не здався.

Про це свідчить ще одна історія, яку розповіли мої джерела. Так, одним з небагатьох легальних бізнесів сина Януковича в Україні був "Всеукраїнський банк розвитку", який, попри всі злочини, скоєні цією родиною, продовжував легально функціонувати в Україні до початку грудня (!) 2014 року.

Чи можна уявити, що в Німеччині після 8 травня 1945 року працювали би якісь підприємства Гітлера або Герінга? Або в Америці після 9 вересня 2001 року – компанії бен Ладена? Очевидно, що ні – тоді як в Україні це виявилося можливим.

Все вказує на те, що Янукович вважав, що його ніхто не чіплятиме і він домовиться – за словами моїх джерел, з моменту втечі батька 21 лютого 2014 року по травень 2014 року фізичні особи з прізвищами, які нікому ні про що не говорять, внесли у "Всеукраїнський банк розвитку" 40 мільйонів доларів на депозити. Причому вносилися однакові круглі суми по 3-5 мільйонів в одні й ті самі дні.

Мати Сергія Арбузова, ключова особа в клані Януковича Валентина Арбузова, продовжувала працювати керівником "Всеукраїнського банку розвитку" до серпня 2014 року – при чому не сама, а разом зі своїм сином від першого шлюбу. Більше того, Олександр Янукович влітку 2014 року через своїх довірених осіб передавав протоколи спостережної ради для управління ВБР.

По-хорошему, банк мали би конфіскувати в рамках кримінальної справи проти сина Януковича, а потім майно виставити на продаж. Але відсутністю прогресу в розслідуванні були вражені навіть в Нацбанку. Їм, НБУ, щоб вивести банк Януковича з ринку, довелося іти на штучні кроки – вводити тимчасову адміністрацію у "ВБР", хоча реальних підстав для цього не було – син диктатора оберігав свій банк від проблем та заводив туди лише "чисті" активи. "ВБР" не був банкрутом, у нього 1,7 мільярда гривень державних облігацій та залишки на рахунках 1,5 мільярди гривень.

Звісно, таке зволікання з розслідуванням злочинів найближчого оточення Януковича не викликає нічого, окрім обурення. Антикорупційний комітет Верховної Ради, до якого я входжу, ухвалив рішення запросити генпрокурора Віталія Ярему для звіту щодо розслідування справ проти осіб, на яких накладено санкції Євросоюзу. Спільна позиція членів комітету – прийти має особисто генпрокурор, а не хтось із його заступників, яких домовлено не заслуховувати.

За підсумками слухань комітет визначатиметься щодо того, чи відповідає Ярема очікуванням, яке має суспільство до генпрокурора після Революції гідності.