Я не вірю, що у Путіна рак підшлункової залози. 

Проте помре він від раку. І від раку саме підшлункової, а не якоїсь іншої залози. Принаймні такий діагноз подасть народові офіційний некролог. У цьому упевнив четверговий виступ кремлівського лідера перед депутатами Федеральних зборів Росії.

Зазвичай Московії вистачає одного програмного виступу на рік, і тамтешній президент своє відбув, коли навесні приходив до законодавців розділити радість приєднання українського Криму. Проте після того послання його, а з ним і Росію, було так послано, що виникла потреба нового послання. І Путін узяв додаткове слово, хоча бажання й не мав.

Друга промова Путіна вийшла неординарною – як обіцяна майбутня відсіч Заходу. У тому сенсі, що президент усіх здивував. І простих росіян, і непростих – і ті, й інші хотіли почути не те, про що їм півтори години віщалося.

 
У Росії найкрупніша з часів розпаду СРСР криза, зростають податки, майже нульовий імпорт, ціни повзуть вгору – а Путін про обраність шляху. 

Кошти з пенсійного фонду витрачаються на латання інфраструктурних дірок, а людям – жодних пояснень: ані куди гроші йдуть, ані коли повернуться.

З учора братньої країни невпинним потоком йде «вантаж 200» з тілами молодих росіян – а Путін замість висловити співчуття родинам і сказати, коли воно скінчиться, робить вигляд, наче хлопцям і справді голови інфарктом повідривало.

Курс рубля і ціна бареля так поспішають обійнятися, наче домовились зустрітися до Нового року на відмітці, де їм, як і Путіну, буде 62 – а президент про 4% інфляції. 

Найбільша нафтова компанія «Роснєфть» у третьому кварталі у 280 разів знизила чистий прибуток порівняно аналогічним періодом минулого року, інші бюджетоутворюючі гіганти вишикувалися до державної казни по дотації – а Путін спромігся лише запросити кримінальний капітал до Московії, обіцяючи любов і сприяння... До речі, це була чи не єдина, хоч і наївна, проте пропозиція. Щодо іншого – суцільні декларації: одне поглибити, інше розширити, продуктивність підняти, інфляцію опустити – без пояснень шляхів і резервів.

Про що ж тоді віщав Путін і що мав намір пояснити думцям і народові?

Три чверті часу він присвятив Україні, внаслідок чого присутні зрозуміли, що їхні біди якось пов’язані з сусідкою. Проте й ця частина послання не свідчила про ясність розуму кремлівського коротуна. Звівши у словесах на руїнах древнього Херсонеса сакральну Храмову гору, рівну єрусалимській, Путін так і не зміг вибратися з розпиленого містичного туману.

Висновки з «українського» розділу такі: Крим віддавати Путін не збирається; у Києві, на його переконання, править хунта, що прийшла до влади внаслідок кривавого перевороту; з Донбасу він не піде, бо український народ, хоч і окремий від росіян, проте захищати свій суверенітет права не має. 

Все це ним було вже мовлено, а людом чуто. Нічого нового охопленій тотальною кризою країні Путін не сказав, шляхів виходу з неї не окреслив. Питаєте, навіщо тоді взагалі виходив на найвищу трибуну країни?

Я ж сказав на початку: мусив, хоча й не хотів.

Росією, як і будь-якою іншою країною, правлять гроші, великий капітал. Це пересічні росіяни здатні довго терпіти навіть те, що терпіти несила. Великий капітал на таке не здатен, він любить простір і свободу пересування. А кремлівський карлик, уявивши себе помазаником Божим, позбавив великі гроші такої можливості. Саме російський капітал, що давно став неподільною часткою міжнародного, цей тіньовий соправитель Путіна, дедалі настійніше вимагає від свого ставленика розрулити некомфортну для себе ситуацію.

Згадаймо жовтневе повідомлення про нібито виявлений у російського президента рак підшлункової залози. Якщо пам’ятаєте, діагностував смертельну хворобу безіменний німецький лікар, а першоджерелом виступили американські журналісти. Все це дуже нагадувало організований витік інформації. Ким організований і для чого? 

Навряд чи малося на меті потішити світ загалом і Україну зокрема надією на швидке закінчення кривавого правління. Це було, як на мене, попередження Путіну. Своєрідна чорна мітка. Мовляв, якщо не буде виправлено ситуацію з санкціями, якщо не припиняться утиски російського капіталу, то ви, Володимире Володимировичу, невдовзі сконаєте від незворотного онкологічного захворювання, яке у вас вже є. 

Вимоги тіньових правителів укупі з грізним діагнозом і примусили президента до другого річного послання. І треба відзначити, він зробив над собою певні зусилля: про вимріяну безумними ночами "Новоросію" жодного разу не згадав, підтримки на адресу любих серцю "ДНР" і "ЛНР" не виголосив. Замість того заявив, що Росія завжди підтримувала суверенітет України, і що Москва готова забути завдані Заходом образи і "залишається відкритою для світу". 

Натяки були ледве чутними, Путін навіть перед смертельними для себе загрозами турбується насамперед про репутацію. Попри це він сподівався, що Захід почує – заради цього і зброєю голосно брязнув. Проте вже зараз можна стверджувати: ні США, ні Європа не сприйняли такої форми вибачень, не підкріплених реальними діями. А оскільки у відставку Путін наміру йти не має, нам не залишається іншого, як чекати розвитку анонсованої на увесь світ онкологічної хвороби. Накриє вона непоступливого фюрера, за деякими прогнозами, у січні-лютому наступного року.

Це класичний рак підшлункової залози розвивається протягом трьох років. Оголошений Путіну має зовсім інші темпи. Та й діагноз йому ставили не медики, а набагато серйозніші люди.