От і стикнулися у парламенті інтереси громадян та олігархів, які фінансують партії «проєвропейської більшості». Поки коаліційна більшість стала на бік власних спонсорів. У Проекті закону про державний бюджет України на 2015 рік, який досі ніби мав розглядатися, але був переданий на доопрацювання, виписані положення, за якими весь тягар реформ мав лягти на плечі звичайних громадян. Але олігархія залишає за собою економічну систему, яка дозволяє на тлі зубожіння та непопулярних реформ і надалі отримувати надприбутки. 

Реформи, звичайно, потрібні. Більше того - потрібні непопулярні реформи. Потрібна жорстка фінансова дисципліна. Але непопулярними реформи мають бути для всіх. Для олігархії вони лишаються цілком популярними. 

Проект бюджету передбачав скасування стипендій, пільг, пенсій. Це непопулярна частина для громадян. Непопулярної частини для олігархії у проекті бюджету просто немає.

Як олігархат мав би заплатити свою частину за реформи? Лише кілька цифр – підвищення ставок для великого бізнесу на користування надрами (на 15-25%) дало би в бюджет додаткових 7 млрд., приватизаційна дооцінка підприємств (до 30%), які задешево приватизували Ахметов, Новінський, Суркіс, Фірташ у 2010-2014 рр, дало би в бюджет додаткових 15 млрд. грн., скасування особливих умов оподаткування для гірно-збагачувальних комбінатів (власність Фірташа, Курченка, Бойка, Пінчука) додало би в бюджет 80 млрд. грн., зобов’язання всіх державних та казенних підприємств проводити відкриті тендери, заощадило би бюджет на 50 млрд. грн… Ці цифри можна продовжувати. 

Корінь зла – у залежності партій від олігархічної системи, яка змушує нібито проєвропейських політиків бути частиною неєвропейської системи олігархічних монополій та корупційних схем доступу до бюджету. Тому-то постійно наголошую – для бюджету дешевше мати державне фінансування політичних партій (як в Європі) та обмеження на передвиборчі фонди. Тоді політики не мають зобов’язань перед спонсорами, і не поводять себе як голосувальні машини для «дерибану» бюджету.