Як би це м'якше сказати: на деяких ділянках протистояння між нашими героїчними підрозділями і російськими терористичними бандами має значення не лише політика загалом, а й певні особистністні дії однієї зі сторін. 

Простіше кажучи, одна сторона, всупереч рішенням зверху, продовжує вести бойові дії, бо конче мусить помститися... 

Коли дивишся з Києва, не розумієш, чому в певному місці божевільне загострення, яке призводить до нових і нових жертв... А потім виявляється, що одна зі сторін в результаті чітко спланованого рейда викрала дружину командира ворогів чи перекрила поставки якогось товару, який забезпечував особисті прибутки певному військовому місцевому начальнику, або ж просто в ЗМІ чи, навіть, в соціальних мережах, сказала про того, хто стоіть за блок-постами з іншого боку щось таке, що вплинуло на його підлеглих і за що обов'язково треба «заплатити».

На лінії протистояння війна - це не абстрактний конфлікт двох держав, двох культур, двох підходів до світоустрою, а конкретне протистояння двох підроздідів, які мають своїх командирів зі своїми амбіціями... У гибридної війни там свої гібридні правила честі... В результаті, манну кашу обмінюють на тіла вбитих побратимів, а живих інколи не можуть обміняти ні на що і ні за яких умов...