Трошки порився в історії визвольних змагань 1917-1920-го років. І, знаєте, що подумав.

А історія ж практично повністю повторилась. І мудаки-зрадники, що перебігли до більшовиків. І "соціалісти", яким би до влади, і пофіг, що буде. І Усілякі місцеві вожаки, які типу проти всіх - а потім від переможців вигребли по повній.

Ото хіба що Болбочана свого не було в 2014-му (хоча, якщо десь утрирувати...).

Але є одна ключова відмінність, яка й не дозволила історії повторитись на всі 100 відсотків. Знаєте, яка? Ця відмінність - час. Час, який мала новостворена Україна в кінці 20-го - на початку 21-го століття. І якого не було у України 100 років тому.

Ця відмінність, час, зіграла вирішальну роль у двох чинниках. Перша (я піду по хронології подій) - за той час, який був у нас нинішніх, в Україні встигла народитись і окріпнути нація. Точніше, вона зараз тільки кріпне, на всій території країни - але навіть того стратегічного запасу, який було зроблено, вистачило для початку, для старту, тобто для Євромайдану і подальшого Майдану 2.0. В 1918-му в Україні не було стількох (і таких) українців, як в 2013-му.

Друга - це те, що у України був час стати частиною світового суспільства. (А у самого суспільства - відійти від потрясінь кінця 80х - початку 90х. Дуже полякам чи литовцям було б до України в 1989-1991-му? Або німцям. Отож.) Україна 2014-го має те, чого не мала Україна 1917-го - офіційне визнання. І певне місце на світовій шахівниці. Тоді великим країнам не було діла до якоїсь незрозумілої України (та що там казати - згадайте, що Джордж Буш - старший казав про перспективи незалежної України в першій половині 1991-го). А тепер їм довелось мати з нами справу.

Цей час, ці 22 роки - дали Україні можливість, по-перше, створити перше покоління стовідсоткових українців, у крові яких немає ніякої ностальгії за совком і боязні перед Росією. І по-друге - дали можливість Україні інтегруватись в світ аж настільки, щоб її доля щось та й значила.

Тому, критикуючи цей період, період "перейменованої УРСР" (як сказав не так давно Віталій Портников), не забувайте про те, що він нам дав. І що саме завдяки цій форі ми зараз живемо не в частині Тайожного союзу, а в країні, асоційованій з ЄС.

І ще одне. Картаючи "перемир'я" і владу за нього, подумайте над тим, що зараз Україна фактично має ту саму часову фору, що й перейменована УРСР до 2013-го року.

ЗІ. Можна і треба репостити  Кількість рано чи пізно переростає в якість (с)