Далеко не всім відомо про те, що Парк Гуель (Park Guell) – найвідоміша пам’ятка столиці Каталонії, у фінансовому плані, був створений як провальний проект. Й безкоштовний вхід для відвідувачів в наші дні – далеко не головна причина цього.

Спершу, давайте повернемося на початок минулого століття, щоб краще дізнатися і зрозуміти основні події, що пов’язані з його історією, його творцями: архітектором-модерністом Антоніо Гауді та меценатом Еусебіо Гуеля. Саме за замовленням останнього й було здійснено проектування даного парку, в тому вигдялі, в якому його можна спостерігати й сьогодні. У парку Гуель все гармонійно: архітектура поєднується з природою, а стародавні міфи переплетені з символізмом.

Ще в дитячі роки Антоніо Гауді, відомий творець з Барселони, відзначився своїми видають творчими здібностями, як був ілюстратором шкільного рукописного журналу “Арлекін”, тираж якого на той час сткладав дванадцять примірників. Але от в якості автора текстів, розміщених на сторінках цього журналу, йому виступати не доводилося. Навіть у наступні роки свого життя Антоніо Гауді міг створити тільки одну письмову роботу, в якій розповідалося про архітектуру Ренесансу. Протягом усього життя Гауді страждав на ревматизм, внаслідок чого йому в окремі роки життя доводилося проводити в ліжку по кілька тижнів. Саме в ці моменти єдина розвага, яке він міг собі дозволити – малювання. Хвороба дуже сильно вплинула на характер Гауді: він був замкненим, не особливо рвався до спілкування з ровесниками, але дуже любив своїх батьків і сильно був до них прив’язаний. Саме батьки доклали чимало зусиль для розвитку його таланту.

Талант творчості у Гауді проявлявся тільки в малюнках і архітектурі. Те, що у нього було на душі, він не переводив в красиві слова, а переносив на креслярський папір. На розчарування сучасників, велика частина навчальних робіт, що були виконані ним після закінчення школи Архітектури, загинули при пожежі в роки іспанської громадянської війни. Однак деякі роботи були реалізовані у вигляді різних споруд, зведення яких стало можливим завдяки нечисленним меценатам.

До числа таких меценатів відноситься Еусебіо Гуель – син заможного текстильного магната. Еусебіо мав почуття прекрасного і цінував мистецтво, мав знання про культури та архітектури різних стилів. На стику XIX і XX сторічч його зачарувала ідея англійського архітектора Ебанайзера Ховарда зведення “міста-саду”, який повинен мати вигляд району, розташованого від центральної частини міста на значній відстані. Основою “міста-саду” мали стати котеджі, що відділялись один від одного великими садовими територіями. Таким чином забезпечувалася максимальна гармонія з природою. У той час Гауді був ще студентом, але, незважаючи на це, зумів виділитися нестандартними ходами при реалізації архітектурних проектів. Його зусиллями були реалізовані кілька проектів на замовлення родини Гуель, включаючи Палац Гуель на знаменитій барселонської Рамбле, Крипту у Колонії Гуель, проведення робіт з реконструкції вила промисловця в Барселоні і ще ряд інших робіт.

Парк, за задумом Еусебіо Гуеля, мав стати містом-садом площею 20 гектарів. В якості місця його розташування була обрана гора Пелада, що розташована на околиці каталонської столиці. Зводити місто-сад планувалося з орієнтацією на середній клас, який у той час перебував далеко не в ідеальній економічної ситуації. Але меценат так був захоплений ідеєю, що попрохав Гауді приділити увагу створенню цього парку. Розмірам витрат для його зведення Гуель не надавав особливого значення. Незважаючи на це найвідоміші шедеври Гауді такі як “Педрера”, і Будинок Батльо з’явилися саме в період будівництва нового парку, що почалось в у 1900 році.

Сутність ідеї Гуєля зводилася до створення селища, що буде достатньо комфортним для проживання людей, де були б місця на яких вони могли б зустрічатися, наприклад, ринкова площа, яка в процесі реалізації проекту була виконана Гауді у вигляді грецького храму. Зауважимо, що саме ця споруда є єдиним дітищем майстра, при виконанні якого він застосовував не свій власний стиль, а основи класичного (це було основне побажання мецената). Бажання Еусебіо Гуеля зробити вхід в парк з релігійно-міфологічним, а також патріотичним відтінком було реалізовано за допомогою спорудження довгих сходів з фонтанами – драконом і змією. По обидві сторони від змії розташовувалися павільйони, створені для обслуговуючого персоналу парку, охоронців. У розумінні Гуєля грецька культура передувала настанню каталонської. Саме тому він віддав перевагу класичним формам. Саму ж концепцію сайту, реалізовану в англійському стилі можна побачити тільки в мозаїчних написах “Park Guell”, якими обрамлені огорожі парку, а також принципах поділу ділянок під забудову. Однак 60 котеджів, які повинні були з’явитися, так і не були побудовані. 

Меценату належала ідея побудувати парк-резиденцію, а от втілювати цю ідею в реальність лягло повністю на плечі архітектора. Враховуючи гірський ландшафт місцевості, архітектор відтворив три галереї, які за своїм виглядом були схожі на акведуки. Для того щоб ефект з’єднання  архітектури з природою, в особливості природних вологих гротів, що були пристрастю Гауді, був максимальним, в процесі роботи колони були облицьовані необробленим коричневим каменем. Окремі елементи були викладені з його застосуванням. Підкреслити середньоземноморський характер місцевості Гауді вирішив за допомогою посадки пальм. У процесі будівництва дерева, що заважали, викопувалися, щоб потім, коли будівництво буде завершено, повернути їх на колишнє місце. Згодом земля на горі, відведена під парк, стала перетворюватися. Сам архітектор за своєю вдачею був перфекціоністом і з особливою завзятістю працював над своїм проектом. Легкість ліній, а в деяких випадках їх недбалість – це довгий і ретельний геометричний розрахунок. Ті фахівці, які починають уважно вивчати роботи архітектора, відразу розуміють, який величезний труд був покладений для їх споруди.

Незважаючи на зведення демонстраційного будинку, в якому пізніше оселився сам архітектор, продати вдалося тільки одну ділянку землі, відведена під забудову, оскільки наближалася перша світова війна, а заможні люди Барселони не горіли бажанням вкладати свої гроші в котеджі, які розташовувалися в парку зі специфічним видом. Після смерті, в 1914 році, Еусебіо Гуеля роботи над проектом “Парк Гуеля” були повністю згорнуті. Даний парк став незавершеним проектом  архітектора. Надалі Гауді присвятив себе роботам, пов’язаним з Храмом Святого Сімейства.

Незважаючи на фінансову неспроможність Парку Гуель, тим не менш, його поява стала безцінним творінням для людства. Парк, що перебував у віденні муніципалітету Барселони, в 1984 році був оголошений ЮНЕСКО Всесвітньою спадщиною людства. Будинок, в якому довгі роки жив сам архітектор, був перетворений на музей. І сьогодні є прекрасна можливість прогулятися по поверхах будинку або акведуках парку, як це робили Гуель і Гауді, обговорюючи під час таких прогулянок, плани на найближче майбутнє.