Хочу нагадати нам усім слова Екклезіаста, біблейського проповідника, хто написав доволі філософський текст про сенс людського буття на землі.

"Усьому свій час, і час усякій речі під небом: час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене; час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати; час плакати, і час сміятися; час ремствувати, і час танцювати; час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час ухилятися від обіймів; час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати; час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити; час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру". (Екл. 3:1-8)

Все потрібно робити вчасно, і коли час вже відійшов, не варто робити те, чого не встигли зробити. Принаймні тоді його потрібно робити вже якось інакше.

Майдану могло не бути, якби режим кровавого президента не був таким ненависним для більшості української громади. Але Майдан одразу постав з орієнтацією на Європу – як Євромайдан. Війни з Росією могло не бути, якби не наша радикальна орієнтація на Європу та НАТО. Отже війна з Росією породжена саме її відмовою визнати право України на Майдан.

Право України на Майдан підриває саму суть російської імперії, де декабристи, що повстали на своєму "майдані" – Сенатській площі – були засуджені і покарані. Будь-які "майдани" СРСР теж закінчувалися дуже погано. Імперія не терпить "майданів".

Право на Майдан безпосередньо пов'язане з російсько-українською війною. Був час, коли можна було безпосередньо зброєю воювати за Крим, а тепер ми можемо воювати економічно, в сфері міжнародного права та інфраструктурно. Відвоювання Криму тепер пов'язано з революціонізацією Росії, з угодою з новим революційним урядом.

Україна демонструє Росії право на Майдан. Але Росія сама має заслужити своє право на Майдан, бо така вже суть Майдану. Право на нього не дарують, це право виборюють.

Був час, коли можна було вирішувати проблему сепаратизму на Сході України шляхом збройної АТО. І настав час, коли цю проблему можна вирішувати шляхом правового унормування статусу цієї території, економічним шляхом, через угоди з сепарованою територією та шляхом безпосередніх домовленостей з Росією.

Кожна нова ситуація потребує нових підходів. І старі підходи в новій ситуації дуже рідко спрацьовують.

Ми обрали Президента, Парламент та Уряд, щоб перевести справу Майдану у правове русло.

Тепер перед усіма нами великий і серйозний вибір – як продовжити справу Майдану – через довіру до політиків та громадський тиск на них чи нам потрібен знову Майдан на вулиці.

Чи варто перетворювати Парламент на Майдан? – ось про що я запитую.

Парламент дієвий тому, що має свої принципи і правила роботи, які відрізняються від принципів і правил роботи революції на вулиці.

Я щиро вважаю, що в останні дні грудня 2014-го року в Парламенті розпочалася економічна революція.

Прийняті до бюджету закони найрадикальніші з тих, що приймав Парламент раніше. Багато критичних зауважень до прийнятих законів справедливі, як і критика самого прийнятого бюджету.

Так, бюджет недосконалий і можливо його доведеться ще не раз змінювати. Так, безліч речей зроблена невірно, недостатньо.

Деолігархізація все ще не відбулася, соціально незахищеним верствам населення доведеться затягнути пояси.

Все це так. Але це початок реформ. Саме цим шляхом треба йти.

Емоції, емоції, емоції. Дуже багато незадоволених тим, як приймалися закони, їх непослідовним змістом, держбюджетом, який на момент прийняття законів потрібно було вже переробляти.

Особливо дивно виглядає підписаний депутатами бланк для державного бюджету, який Уряд має переписати. Таке сталося вперше в історії України.

Але це момент довіри – української громади до Парламенту, а Парламенту до Уряду.

Якщо не буде довіри – не вийде революції.

Тому знову перед нами вибір: Парламент чи новий Майдан.

Парламентський шлях революції кращий, ніж вуличний.

І хто в Парламенті влаштовує Майдан, той ігнорує час. Якщо депутати протринькають нашу довіру, знову настане час Майдану на вулиці.

Але зараз час Парламенту. Бо є час Майдану, і є час Парламенту.

Якщо Україна буде мудра, Господь про неї подбає.

Мудрості нам усім в Новому році.

Слава мудрій Україні!