Міністр інформації Юрій Стець "осідлав" праведний гнів громадськості щодо телеканалів, які навіть в новорічну ніч не можуть створити національний продукт, а послуговуються російськими передачами.

Але ідея "поширити на телеканали дію статусу персон нон грата" видається мені сумнівною. Закон України передбачає можливість СБУ, міграційній службі та Держприкордонслужбі обмежувати в'їзд в Україну для іноземців. Це рішення, які продиктовані Законом, вони приймаються індивідуально, мають відповідну аргументацію. Ці рішення загалом не повинні оприлюднюватися (що цілком виправдано і правильно). Таким чином редакції ЗМІ не можуть знати, яким іноземцям заборонено в"їзд в Україну. Організувати інформування усіх ЗМІ щодо таких рішень абсолютно нереально. Та і іноземці можуть, наприклад, змінити свою позицію, спробувати використати українські ЗМІ для вибачень за заподіяну шкоду або пояснення своєї позиції. Тобто не завжди надання ефіру для тих, кому заборонено в"їзд в Україну, буде шкідливо.

Тому протидія засиллю в українських ЗМІ ворожого елементу лежить не в цій площині. ЗМІ України, як і будь-які інші ЗМІ повинні повною мірою бути відповідальними за те, що називається пропагандою тероризму, екстремізму, закликами до насильницької зміни конституційного устрою, замахом на територіальну цілісність і тд І цілком можливо "висвітлення", "інформування" про діяльність чи позицію терористів і терористичних угруповань має бути прирівняна до їх пропаганди. Даєш слово в ефірі тим, хто підтримує територіальні претензії до України чи анексію Криму - будь добрий, відповідай перед законом. Але тоді в однаковій мірі це стосуватиметься і українських спецслужб, які випускають в тираж ролики з перехопленими телефонними розмовами і усіх, хто в будь-який спосіб поширюватиме такі матеріали. До речі, масова публікація подібних матеріалів, як на мене, є наслідком попереднього десятиліття, коли спецслужби вчилися підслуховувати і підглядати, але не вчилися і не могли використовувати такі матеріали для реальної боротьби зі злочинністю чи підривними елементами. Тобто здебільшого використовували результати прослуховування і стеження на політичне замовлення для шантажу і дискредитації.

Якщо серйозно братися за це питання, то треба розвивати національне законодавство і ініціювати відповідні міжнародні правові документи щодо протидії використання ЗМІ в психологічних та інформаційних війнах, чіткого розмежування де закінчується інформація, а починається пропаганда і маніпуляція. На сьогодні цивілізований світ не має відповідей на ці питання. І тут ми повинні були б осмислити власний досвід та запропонувати певні рішення.

Звести ж інформаційну війну до заборони українським каналам показувати персон нон грата - це не вихід. Це навіть не хід. Закон про правовий статус іноземців та осіб без громадянства не може і не повинен регулювати діяльність українських ЗМІ.

Ну, і зрештою, є ж і громадяни України, які нічим не відрізняються за своїми поглядами від деяких іноземців, що ненавидять Україну і все українське. Ї їх персонами нон грата точно ніхто не визнає.