Горбачов всерйоз заговорив про можливість атомної війни через "кризу довіри" між Росією та Заходом, тим самим внісши лепту у пропагандистську кампанію, спрямовану на нагнітання страху

Біда лиш у тому, що пропаганда, підкріплена безвідповідальними діями Росії, у цій ситуації може відкрити дорогу в реальність будь-якій випадковості – в тому числі, і найстрашнішій.

Відповідаючи на питання, чи може в Європі знову початися повномасштабна війна, стурбований долею світу Горбачов заявив: "Про це не можна навіть думати. Така війна неминуче переросла б у атомну війну". Причиною такого гіпотетичного конфлікту екс-президент СРСР назвав "кризу довіри" між Заходом та Росією, викликану, на думку Горбачова, розширенням НАТО на Схід і надмірним втручанням Заходу в україно-російський конфлікт.

При цьому він скромно промовчав, що Росія фактично вийшла з договору про ракети середньої та малої дальності, який був одним з ключових етапів завершення холодної війни, почала модернізацію стратегічних наступальних ядерних сил, відновила "ядерні потяги" – рівно як і вояжі стратегічних підводних ракетоносців до американських берегів, а також відновила регулярні провокативні польоти літаків, здатних нести ядерну зброю. Про це Михайло Сергійович, ясна річ, промовчав. Вочевидь, ці дії направлені виключно на підтримку міжнародної безпеки.

Врешті, розбиратися з правдивістю заяв Горбачова останнім часом теж не надто цікаво. Штука в іншому. Якщо дотепер подібні "апокаліптичні заяви" були улюбленим жанром путінських телеклоунів, які погрожували світу "радіоактивним попелом", то зараз про це сказала особа, яка свого часу була направду впливовим політиком.

Проте пропаганда – пропагандою, але подібні заяви Росія супроводжує і відверто провокативними діями, частота й інтенсивність яких цілком порівнянна з часами попередньої холодної війни.

Зрозуміло, що все це потрібно у якості реквізиту для міжнародно-політичної позиції Росії, яка не дуже вдало намагається переконати світ, що неврахування її інтересів загрожує миру і безпеці на планеті.

Ця пропаганда, супроводжувана загрозливими польотами і запливами, корисна і у внутрішньополітичному плані. Вона переконує населення, що наявність ядерного арсеналу автоматично робить з Росії "наддержаву" – незалежно від наявності в населення їжі, медичних послуг, адекватного уряду чи інших дурниць. Прийом, добре випробуваний в СРСР. Який, тим не менше, не допоміг зберегти цілісність "нерушимого союзу".

Хоча у чомусь екс-генсек безумовно правий. При тому рівні деградації людських ресурсів, який ми бачимо в Росії, гра заіржавілими й напівосліпленими від втрати космічної компоненти "ядерними мускулами" може мати непередбачувані наслідки. Коли снігоприбиральна машина з легкістю перетворюється на засіб ППО, реальний ядерний конфлікт внаслідок помилки, неуважності чи некомпетентності російських військовослужбовців – перспектива цілком реальна.

І якщо Кремль продовжить "пропагандистську ескалацію" – що він явно збирається робити, розігруючи останню, ядерну карту, ймовірність "випадкового апокаліпсису" тільки зросте. Можливо, в цьому контексті тверезомислячим російським військовим (якщо такі, ясна річ, ще збереглися) варто подумати, як зупинити одного-єдиного політика, який явно загрався.