Мене тут питають, чи вірю я в те, що Путін перекриє канали допомоги сепаратистам в обмін на зняття санкцій, відлига із Заходом і взагалі - "шоб все стало по-старому".

Моя відповідь така: ні, не вірю. Ні хвилинки не вірю. По-перше, ця людина свято вірить у те, що може всіх перехитрити. (Ось, власне, і все святе, що в нього є). І скільки б мама не говорила не лізти до банки з варенням - все одно полізе. Він на це запрограмований.

По-друге, ця людина здуріла. Ні, він не дере газету на тонкі довгі смужки, як герой роману Стівена Кінга. У нього прекрасна пам'ять, він вивірений у плануванні тактичних ходів. Просто він збожеволів стратегічно, світоглядно. Здурів від нудьги, пересиченість і бажання зіграти по-крупному, жертвуючи і ризикуючи, так, щоб жодна сука не забула. Ви запитаєте, навіщо заради цього він вже вбив тисячі людей? Я ж вам кажу: він збожеволів.

І по-третє, він вважає, що відступ - ознака слабкості. А у нього культ власної сили, мужності, інтелекту. Так часто буває у літніх самотніх диктаторів. Більше вони нікого не люблять; доводиться любити самого себе.

Так що п..дець неминучий. Боюся тільки, що, Подих, він потягне з собою деяку частину навколишнього світу. Хочеться вірити, що незначну.