Чому я не хотів бути серед тих, хто виступає на сцені: по-перше, в мене був власний досвід з 2004 року (мається на увазі Помаранчева революція) і я радий, що він в мене був. Я зробив певні висновки і більше в ті речі гратися не буду. Мене ніхто не заангажує ні за які гроші, хоча тоді і грошей не було. Сказали, як солдатам – пішов.

Я розмежовую революцію і рок-фестиваль. А з Майдану в якийсь момент зробили фестиваль. Розслабили людей, і там був шоу-бізнес. Там ходили козаки, з ними фоткались за бабки. Тому Майдан затягнувся.

Я взагалі вважаю, що благочинність та речі подібні їй, закінчуються там, де починаються камери. А там, де вони з’являються – починається спекуляція. Хочеш допомогти – допоможи тихенько. І тоді то буде допомога. В 46 років я чітко знаю, шо в політиці нема добрих людей. І ті люди, які віддали своє життя за Майдан... Дай Бог, щоб не даремно! Але я не вірю, що люди, які 22 роки крали гроші, на 23-й перестануть їх красти.

Той бардак в країні, який зараз твориться, говорить лише про те, що люди або не знають, що робити, або добре знають, і за мішурою того хаосу роблять свої нові схеми. Щоб народ жив, боячись війни, якої, я впевнений, точно не буде. Комусь вигідно тримати людей у шорах і під страхом.

Я не дуже розуміюсь на політиці, але мені здається, що людям навмисне не доносять всю інформацію: чого саме збирався Майдан. Політикам дуже вигідно закрутити ворожнечу між однією і другою частиною України. Бо то найефективніший спосіб відволікти увагу країни від дійсно важливих речей.