В общем, у центрі уваги мірових інформагентств, а також небайдужих громадян по всьому світу – Мінськ. Бацька Лукашенка просто сіяє, чувствуючи себе одним з мірових лідеров. Назарбаєв наверняка йому зараз істово завідує: «На єго местє должен бил бить я» - грусно думає Нурсултан Абішович, дивлячись по тєлєвізору як Аляксандр Рыгоравіч хитро улибаясь шушукається з Анжелою Хорстовною.

Но главне зараз не отношенія між Лукашенкой і Назарбаєм, і даже не намічающієся романтіческіє отношенія між нємецкой фрау і білоруським трактором, а судьби міра. Які вчора обсуждалися в столиці Білорусії. Предчуствуя, шо скоро оті переговори не закінчаться, дід увечері спокійно відвідав гостєпріімну родину своєї кумасі (душевна женщіна і хазяйка чудєсна), а повернувшись додому спокійно влігся спати, будучи увереним, шо раньше 3.00 год. ночі нормандська троїца переговори з Хуйлом не закінчить. Думаю – встану ранесенько, почитаю новості і вшкварю обзор. А нє тут-то било – дід ранесенько прокинувся, відкрив інтернет, а вони все ще засідають. Ну й харашо, зате хоть виспався.

Переговорщики щойно покинули зал переговорів, ясності про ітоги нема. Дід написав «переговорники покинули зал», а не «переговори закінчилися» не случайно. Переговори явно не закінчені, результату дійно нема і на цю хвилину вроді обіщають ще шото там доутрясти і шось нам сообщить утєшітєльне. Но це вже деталі і мелочі, совершенно ясно, шо нічого радикально нового сьогодні в Мінську не состоїться.

Поки що єдина хороша новость та, що недовольні ітогами ночних бдєній всі сторони. Тут дід мислєнно дякує Невілу Джозефовичу Чемберлєну, який своєю глупостью в 1938 році позбавив нас небезпеки, шо Запад займатиметься уміротворенієм агресора за рахунок України. Запад категорично вперся, бо перспектива повторить грусну судьбу Чемберлена явно пугає западних політіков і додає їм сил та натхнення в боротьбі з біснуватим московським клопом.

Московський клоп, однако, обуян своїми геополітичними фобіями, скаче і кусається.

В любому случаї, в Мінську вночі обсуждалися не умови миру, а умови перемир’я. Короткого чи тривалого, але перемир’я. І про що б там конкретно не домовилися, на стратегічний розклад сил і на об’єктивний плин історії нічні переговори в Мінську не вплинуть. Все йде своїм чередом.

Контактна група шото там вроді підписала, дід пока не бачив того дукумента, тому пока воздержиться від розгорнутих коментаріїв. Кажуть, шо з 15 лютого має запанувать тішіна і уміровтворьонность? Ну шо ж, ми це вже проходили. І дід уверен, шо і Анжела Хорстовна і інші мірові лідєри прекрасно знають ціну подобним договорьонностям. Хуйло сначала запретив обізянам з ДНР і ЛНР подписувать ото перемиріє, а потом дозволив і обізяни підписали. Хуйло вроді як дає понять Анжеле Хорстовнє і Бараку Хусейновичу, що вопроси міра і войни рішає він.

Но давайте посмотрім, чого достігнув Путін своєю впертістю? Посилення економіки Росії? Та вроді нє – рубль сьогодні в очередний раз рухнув. Пом’якшення позиції ЄС? Якраз наоборот – заяви європейських політіков постєпенно радикалізуються і в їхній риториці появилися мілітаристські нотки. А гарячий британський центрфорвард розминається і рветься влитися в команду переговорщиков, хоча поки шо троллить Хуйла здалеку, постєпенно розкручуючи діло про вбивство Литвиненка. Може Путін добився, шо ЄС лишить Україну напризволяще? Та тоже наоборот – сьогодні тема України центральна на саміті лідерів Євросоюзу, куди ще й Пороха позвали.

Но самий мощний ігрок современності – Соєдіньонні Штати – ще даже не начали розминатися. Може дядя Обама дивиться січас на Вову Путіна с умілєнієм і сімпатієй? І дасть Вові канхветку за хароше поведєніє? Та якраз на оборот і зараз лише вопрос, як іменно дядя Обама включиться в ігру і які сюрпризи приготовив для нашого общого любімца Вовочки.

Дід на сьогодні не прощається і надіюся, що ще появлюсь в ефірі. Все залежатиме від новостєй, які появлятимуться сьогодні протягом дня.

І кстаті, давно пора прекращать оту дурацьку практику подковйорних договорняков. Вони там собі шось сікретнічають, а небайдужі громадяни хвилюються. Долой стид – тєлєкамери в студію. Но, блін, де гарантія, шо вони все рівно нишком, вдалі від камер не зберуться і не подпишуть в додаток до публічного договору ще й якийсь тайний протокол. А ти, діду, сиди і догадуйся, шо вони там понаподписували.

Нє, но як же всьо таки подфартило бацькові Луці? smile emoticon І як він цим пользується! Назарбаєв явно скрипить зубами. Дід хоче заспокоїти шановного Нурсултана Абішовича – буде і на казахській землі свято. Переговорів, скоріше за все, буде ще багато, так шо і у Астани є всі шанси стати на врем’я дипломатичною столицею світу.