Попасна після перемир'я

Ми приїхали в місто Попасне - граничний населений пункт північної частини Луганщини, де знаходяться Збройні сили України. Місто практично перетворилося на руїни. Місцеві жителі вже й не сподіваються, що тут колись настане відносний мир і більше схиляються до того, що колишній районний центр скоро стане схожий на місто-привид.

Звідси до Первомайська рукою подати, останній блокпост українських військових знаходиться на автодорозі між містами, ну і деякі в містах-супутниках і селищах, які тепер перепідпорядковані Попасній. Ми район за районом об'їжджаємо місто. Чути розриви снарядів. Жителі, яких ми зустрічаємо, кажуть, що це десь поруч, можливо обстрілюють місто Золоте.

До так званого перемир'я населений пункт регулярно піддавався обстрілам. Після 15 лютого вони не припинилися. Руйнуються будинки, інфраструктура і останні продуктові магазини. У перші години «перемир'я» в результаті артобстрілу тут був зруйнований дах невеликого магазинчика, де люди купували продукти харчування. Снаряд застряг в арматурі стелі магазину. Місцевий підприємець Олександр навіть після обстрілу свого павільйону, продовжує торгувати. Каже, багато хто виїхав, але тим, хто сидить у підвалах, також потрібні продукти, тому доводитися працювати. Адже на все місто залишилося всього 4 продуктових магазина.

Ми повільно рухаємося по спорожнілих вулицях, в основному постає плачевна картина, на тлі всього бачимо жінок з дітьми. Більше ми зустрічаємо військових. Ось один з них з позивним «Єсенін», перебігаючи вулицю, біжить до машини. Він напевно поспішає на завдання, швидко передає привіт близьким, сідає в машину і їде.

Більшість людей виїхали з міста. Бездомним тваринам, нічого не доводиться, як прибитися до військових, в надії що хоч вони поділяться з ними шматком хліба. Нам на зустріч йде міліцейський патруль - це співробітники зведеного батальйону міліції «Вінниця», які прибули недавно в результаті ротації в місто. Вони разом з попаснянськими міліціонерами патрулюють місто і стежать за порядком.

Начальник Попаснянського райвідділу міліції підполковник міліції Володимир Золотарьов розповідає про те, що в результаті артобстрілу кілька снарядів потрапили прямо в адміністративну будівлю райвідділу, і тепер співробітники міліції змушені дислокуватися в іншому місці. 

З гіркотою показує хлібокомбінат, від якого після обстрілу бойовиків залишилися одні руїни. Розповідає, як разом з військовослужбовцями та МНС виносили з палаючої будівлі 15 тон борошна, щоб місто не залишилося без хліба.

У деяких районах Попасній в результаті бомбардувань немає води, в інших районах відсутні газ і навіть світло. Ці люди з відчаю просто розводять руками, ніхто не вірить в перемир'я. Багато з них живуть як в кам'яному столітті. Навіть сьогодні, боячись обстрілів, живуть у підвалах будинків. Тут сплять, готують і чекають чергового обстрілу. Дякують військовослужбовцям, які допомогли їм і дали буржуйку. З підвалу вони вивели трубу від буржуйки на поверхню.

Кажуть, що тепер хоч як то можна зігрітися. Спускаємося в підвал. Тут люди спорудили все необхідне для життя. Ті, хто змирився з обстрілами, очікують своєї долі в квартирах, не спускаючись у підвал. Кажуть, що з 90 мешканців, залишилися лише 18, от і туляться однієї загальної сім'єю в підвалі.

Рухаючись далі по місту, зустрічаємо бригаду ремонтників. Вони намагаються встановити надходження газу в житлові будинки. Більш за всіх інших постраждав мікрорайон Черемушки. Колись житлові будинки, сьогодні порожні і лише зяють пошкодженими дахами, розбитими шибками у вікнах, з яких на вітрі майорять штори. Снаряди не шкодують ні житлових будинків, ні медичних, ні дитячих установ. Полковник Золотарьов розповідає про те, що зруйнована поліклініка, гуртожиток, навіть в дитячий садочок прилетів снаряд «Граду». Ми бачимо величезну воронку на подвір'ї дитсадка і хвостовик від снаряда.

Виконавча влада в місті ситуацію намагається контролювати, вживає всі можливі заходи, щоб відновити газо- і водопостачання, відремонтувати пошкоджені електролінії, забезпечити доставку в місто продуктів харчування. 

Виїхавши з міста, приїжджаємо на блокпост в селищі Карбоніт. Спілкуємося з військовослужбовцями. Вони розповідають про те, що в перемир'я не вірять, оскільки все одно бойовики продовжують обстріли мирних територій. Розповідають, що вже після перемир'я бойовики обстріляли селище Новотошківку і пошкодили газопровід.

Співробітник міліції - боєць зведеного міліцейського батальйону, який прибув з Кіровограда, говорить про те, що інтенсивність обстрілів стала значно менше, але навіть сьогодні чутні розриви снарядів. Припускає, що це обстрілюють десь в районі селища Золоте. Нам радять швидко пересуватися від одного блокпоста до іншого і не затримуватися на дорозі. Показують воронки із залишками снарядів прямо посеред дороги і констатують, що, не дивлячись на перемир'я, диверсанти так і норовлять підібратися ближче. Тому, набравшись терпіння, бійці все ж дають їм відсіч.

І на прощання, передають привіт на камеру своїм рідним і запевняють, що обов'язково повернуться додому живими.