Якщо викладачів університету можна вважати серцем, що накачує студентів знаннями, то його архітектуру можна з упевненістю назвати душею навчального закладу. Наша країна багата не тільки родючими землями, а й неповторними витворами архітектурного мистецтва. Окремо хотілося б виділити місця, котрі збагачували знаннями та милували око не одне покоління студентів. Мова піде про найгарніші університети України.

Що можна знайти в кожному університеті? Корпуси, аудиторії, гуртожитки, бібліотеки, обов’язково – студентів. НТУУ «КПІ» є найбільшим університетом на території України, а також одним із найвідоміших. Без сумніву, коли чуєш про КПІ, то в першу чергу уявляєш головний, перший, корпус, який навіть був удостоєний звання пам’ятки архітектури. Саме в цій будівлі знаходиться ректорат та адміністрація університету. 

Перший корпус виконаний у романо-готичному стилі, а спроектував його петербурзький архітектор Ієронім Кітнер, який часто використовував у своїх роботах «цегляний стиль». Цей самий стиль ми й бачимо в головній споруді закладу. Проте Кітнер не мав змоги керувати будівництвом, адже знаходився в Санкт-Петербурзі, тому цей проект очолив архітектор Олександр Кобелєв. 

На столітній ювілей університету годинник на фасаді замінили на більш сучасний, але зробили його таким, щоб він пасував до стилю корпусу. Це було дуже цікавим рішенням. На додаток щогодини годинник тепер грає «Марш КПІ», написаний одним зі студентів, учасником хорової капели Володимиром Чубинським. На території студмістечка також можна знайти пам’ятник Д.І. Менделєєву, поету Петару Негошу та нещодавно встановлений пам’ятник Олені Телізі. Було б злочином не згадати чудових білок, що безтурботно живуть у парку навпроти головного корпусу. Вони додають душевного тепла університету і кожному, хто йде на навчання через парк.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича інакше як Українським Хогвартсом не назвеш. Ні, магічні зілля тут не варять, але архітектурна краса тут справді чарівна. 

Чернівецьке диво архітектури було засноване в 1875 році. Назва університету за цей час зазнала не однієї зміни. Спочатку університет був названий на честь Франца Йосифа, згодом назва змінилася на «Чернівецький державний університет». І тільки в 1989 році йому було присвоєно ім’я українського письменника Юрія Федьковича. Корпуси виконані у східному та готичному стилях. Університет складається з 17-ти корпусів, а головний корпус вміщує в собі цілих три корпуси, а також діючу церкву Трьох Святителів, в якій досі проводяться співи та богослужіння, і більше того – навіть хрещення та вінчання. 

Всередині можна побачити величні арки та колони, а стелю прикрашає мозаїка. Окремо слід виділити Мармурну залу, оздоблену різними породами червоного та коричневого мармуру. На території університету є також дуже гарний Ботанічний сад, а поміж корпусів висаджені акації. Залізні ворота у величезній арці та стіни із цегли нагадують вхід до середньовічного замку, ось тільки над воротами видніється напис «Університет».

Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка був заснований у 1834 році як Київський імператорський університет Святого Володимира. Пізніше, а саме в 1939 році, його було названо на честь видатного українського поета Тараса Шевченка. Головний, або червоний, корпус закладу був спроектований архітектором Вікентієм Івановичем Беретті у стилі класицизму. Спочатку стіни головної будівлі були білими, але потім їх перефарбували у червоний колір, а чавунні бази та капітелі колон – у чорний. Такі самі кольори можна побачити на стрічках ордена Святого Володимира, ім’ям якого і був названий університет на час заснування. 

Червоний корпус є не тільки найстарішим корпусом університету, а й історичною пам’яткою. Не знаючи, з якої сторони будівлі буде прокладено вулицю, архітектор зробив корпус презентабельним з обох боків, хоча східний фасад виглядає більш виразно. Але й західна частина також дуже гармонує з мальовничою природою Ботанічного саду. Всередині корпусу розташований досить великий внутрішній дворик. Беретті також планував встановлення скульптур та художні розписи всередині приміщення, але ці плани так і залишилися нездійсненими через брак коштів. Зараз фасад університету прикрашає меморіальна дошка Тарасові Шевченку, а поруч стоїть пам’ятний знак викладачам і студентам.

Окрім того, що університет Франка у Львові є одним із найстаріших університетів не тільки України, але й Східної Європи, він також вважається одним із найпрестижніших. Споруда була спроектована архітектором Юліушем Гохбергером у стилі неоренесансу. Однак як університет будівля почала працювати тільки в 1919 році, а до цього там відбувалися засідання парламенту Галичини – Галицького сейму. 

Головна будівля ЛНУ ім. І. Франка – це неповторне поєднання архітектури та скульптури в одному цілому. Біля входу нас зустрічають неперевершені композиції «Освіта» і «Праця». Фасад прикрашений портиками з колонами з бічними і центральними ризалітами. А на верхівці велично розташувалася алегорична скульптура Теодора Рігера під назвою «Опікунчий дух Галичини» з фігурами «Галичини», котра простягає руки до «Вісли» та «Дністра», що знаходяться по обидва боки від неї. 

При перший погляд може здатися, що це якийсь театр або історична пам’ятка. Справді, прекрасні скульптури на фоні колонад можуть зачарувати кого завгодно. Фронтон головного корпусу університету доповнює напис латиною: «Patriae decori civibus educandis» («Освічені громадяни є окрасою Батьківщини»). Також перед самим входом можна побачити меморіальні таблички на честь відомих діячів Є. Лазаренка, М. Зарицького, В. Левицького, М. Чайковського. А якщо зайти всередину, то погляд одразу приваблюють соцреалістичні розписи початку 50-тих років, а також неоренесансні орнаменти, створені відомим талановитим скульптором Леонардо Марконі. 

Навпроти головного корпусу в 1964 році було встановлено пам’ятник Івану Яковичу Франку. Видатний український письменник, громадський та політичний діяч, якого також називали «титаном праці», тепер непорушно споглядає за своїм колишнім університетом, названим на його честь.