На днях у нас в Культурно-громадському центрі ШELTER+  відбувся тренінг, організований Центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Тренінг для вчителів та психологів.

Ми зазвичай з задоволенням надаємо приміщення майже будь-яким некомерційним ініціативам, адже про конкуренцію в нашому не дуже громадськоактивному Кривому Розі поки що не йдеться.

Так от, серед десь 25 учасників тренінгу – аж 1 (один) чоловік. І, якщо чесно, то це ми його запросили. Всі решта – жіночки. Переважно бальзаківського віку. Цілком припускаю, що гарні мами, дружини, можливо, професіонали. І я, звичайно, не маю нічого проти їхньої залученості до подібних заходів. Звичайно, чисто жіноча аудиторія зібралася не тому, що всі чоловіки на фронті, так завжди було в нашому суспільстві.

100% вихователів в дитячих садочках, 99% вчителів молодших класів, та і в старших класах домінуюча більшість вчителів-жінок… Я довго намагався знайти хоча б одного вихователя дитячого садочку чоловічої статі у нас в місті - поки що безуспішно. А тепер уявіть собі, якщо хлопчина виховується в неповній родині мамою та бабусею? Скільки шансів у нього реально надихатися здоровим чоловічим прикладом?

Зазвичай, коли йдеться про якісь проекти, що вирішують проблеми гендерної нерівності, мається на увазі необхідність розширити доступ жінок кудись чи до чогось. Схоже, нам терміново необхідні проекти навпаки, які приведуть чоловіків в школи і соціальну діяльність, а то так і буде Надя Савченко у нас головним мужиком.