Лише невелика частинаукраїнських еліт говорить англійською,цікавиться зовнішнім світом і розумієйого. Професор Українського КатолицькогоУніверситету Ярослав Грицак переконаний,що провінційність – це характернаознака керівників незалежної України,«майже ніхто з теперішніх і минулихпрезидентів, прем'єр-міністрів, а навітьміністрів освіти не говорять іншоюіноземною мовою, окрім російської»(«Історична правда», 27 липня 2011 р.).Президент Віктор Янукович був єдинимлідером, який не говорив англійськоюпід час ядерного саміту у Вашингтоні уквітні 2010 р.

Ректор Національногоуніверситету «Києво-Могилянськаакадемія» Сергій Квіт говорить, що «нинівлада сприймає англійську мову якдеструктивний чинник, що може підірватитак звану «прогресивну» українську(постсовєтську) систему вищої освітита науки. Погане знання англійської чийого брак – це проблема всіх постсовєтськихдержав, факт, який цілковито ігноруєукраїнський уряд» (University World News, 29 січня2012 р.). Адміністрація Януковича впершеза двадцять років скасувала вимогу«обов'язкового знання англійськоївступниками до університету».

Провінціалізмукраїнських еліт пояснює, чому, якзазначає Грицак, «нове поколінняукраїнських політиків нічого новогоУкраїні засадничо не могло запропонувати.І цим значною мірою пояснюється провалПомаранчевої революції, як і провалтеперішніх реформ».

Українськіпівнічноамериканські наукові інституціїне надають підтримки дослідженням угалузі політичної науки в США і Канаді,й не дивно, що вони не підтримують її вУкраїні. Українська діаспора в ПівнічнійАмериці не здатна знайти ресурси ізапропонувати бачення застосуваннякоштів, як це роблять в Україні олігархиєврейського походження, як Коломойський,росіяни Гусинський і Кагаловський,котрі засновують незалежні телеканалиі газети. За австрійські гроші фінансуютьєдиний україномовний журнал.

Отож,головний висновок, який ми можемо зробитиз усього, полягає в тому, що діаспорнапровінційність супроводжує провінційність,яка пронизує українські еліти.

Тарас КУЗЬО