MENU

Власть даже не вспомнила про юбилей настоящего украинца Вячеслава Чорновола

919 2


Офiцiйна владане помiтила ювiлею одного з найяскравiшихукраїнських полiтикiв.


Прикро. Дуже прикро.


Адже 24 грудня В'ячеславовiЧорноволу виповнилося б 75 рокiв.

 

У 1999 роцi його зрадилинайближчi друзi. Сьогоднi його забулившанувати.

 

Але, може, це й на краще.Бо вiн не став бронзою. Вiн залишивсятаким, яким запам'ятали його люди --бунтiвником, що перевернув країну, збудивїї з комунiстичного сну, хотiв для неїдобра та щастя.

 

Вiн не вмiв торгуватипринципами, не йшов на компромiс iзсовiстю. Через це здобув величезнупопулярнiсть. Але й водночас переживстрашну трагедiю - зраду найближчихсоратникiв.

 

...У 1998 роцi вiн привiв допарламенту команду iз 48 однодумцiв. Iщиро вiрив, що зможе покластися на нихза будь-яких обставин. Але вже за кiлькамiсяцiв 30 найближчих соратникiв зреклисяйого. 

 

"Ви - дiдусь-iдеалiст,ваш час давно минув, а нам треба заробляти!"- зверхньо кричали у вiчi 60-рiчномуЧорноволу "молодi й енергiйнi"побратими. "Самою полiтикою нинi непрогодуєшся, треба домовлятися з владою",- додавали старшi, на котрих звикпокладатися i котрим вiрив. Спiльнимизусиллями вони вiдсторонили свого лiдеравiд керування Рухом, бiля витокiв якоговiн стояв.

 

То були найчорнiшi днiу життi В'ячеслава Максимовича, бо ударув спину завдали не вороги, а найближчiлюди. А за мiсяць автiвка, у якiй Чорновiлповертався iз зустрiчей, врiзалась уКамАЗ, що невiдомо звiдки виїхав натрасу...

 

Соратник В'ячеславаМаксимовича Ярослав Кендзьор i син ТарасЧорновiл дiляться спогадами про тi часи. 

 

- Ви пам'ятаєте моментзради, коли однопартiйцi висловилинедовiру своєму лiдеру?

 

Я. Кендзьор: - Так, цесталося 19 лютого 1999 року. ВолодимирЧерняк вийшов на трибуну, зачитав вердиктпро недовiру й усунення Чорновола зпосади голови парламентської фракцiїРуху. Називав поiменно вершителiв цьогоакта -- чiтко, голосно, повiльно. Буловидно, що вiн дiстає неймовiрну насолодувiд приниження людини, якiй ранiше i словапоперек боявся сказати.

 

"Червона" частинадепутатiв, аплодуючи, стояла i вигукувалав бiльшовицькому екстазi: "Руховцы,молодцы!!! Давно бы так!" А вiн сидiв,не опускаючи голови, i дивився просто увiчi Черняковi. Менi здавалося, ще трохи,i комунiсти закричать: "Розiп'яти його!"У мене, власне, i було таке вiдчуття, нiбилюдину розпинають, мов останньогозлочинця.

 

- Для В'ячеславаМаксимовича це було несподiванкою чивiн очiкував удару?

 

Т. Чорновiл: - Нi, не чекав.Знав, що проти нього визвiрилась когортаполiтикiв, проте суперечки всерединiпартiї вважав робочими моментами i думав,що знайдемо компромiс. Не сумнiваюся, щоцим публiчним катуванням мого батькасвiдомо намагались довести до iнфаркту,знаючи, що вiн вже мав два ранiше. З нимi справдi стався серцевий напад, довелосялягти до лiкарнi. 

 

На щастя, все обiйшлося.Скоро вiн повернувся сповненим сили iрiшучостi. Щоправда, цiлком сивим -- заодну нiч волосся срiбним зробилося... Алене втрачав оптимiзму, бо зберiг командуз 18-ти чоловiк. Почав їздити в регiони звиступами, адже збирався формувати iншувласну полiтичну силу. I вже тодi йогодовелося знищити фiзично.

 

- Хто з найбiльш вiдомихполiтикiв пiдписався пiд тим листом?

 

Я. Кендзьор: - Тридцятьоднопартiйцiв iз 48-ми. Багато молодих,хто потрапив до парламенту завдякиавторитету Чорновола, "примазавшись"до його iменi, - той же Юрiй Костенко,В'ячеслав Кириленко. Вiдомi Iван Драч,Дмитро Павличко, якi, по сутi, й не булисправжнiми "рухiвцями". А ще IгорЮхновський, Роман Зварич, Iван Заєць, Iгор Тарасюк...Найболiснiше, коли з тобою чинять таклюди, котрим ти довiряєш.

 

Т. Чорновiл: - Мушузауважити, що на старих побратимiв вiнякраз i не мiг покластися. Розумiєте, отазрада 1999 року не була випадковою. Вонапроросла здавна i має довгу iсторiю.Наприклад, добре пам'ятаю подiї 1988 року,засiдання об'єднаного з'їздунацiонально-визвольного руху. Тодi доЛьвова приїхали грузинськi, естонськiдемократи i похвалилися, що вже маютьсвої партiї. Батько запально вигукнув:"А ми теж її створюємо!" Руху яктакого тодi ще не було, лише УкраїнськаГельсiнська спiлка. Та й ситуацiя в Українiдалеко не та була, що у Грузiї чи Естонiї.Так-от, коли гостi пiшли, батько мавстрашенний конфлiкт з Михайлом Горинем."Ти що мелеш, нас усiх повбивають!"- кричав йому той.

 

Пригадайте такожпрезидентськi вибори, коли Чорновiлпосiв друге мiсце, поступившись ЛеонiдовiКравчуку зовсiм невеликою кiлькiстюголосiв. Я тодi працював радником у йогокомандi i вiдстежував, що кажуть про ньогов пресi. Мене вразило, що Левко Лук'яненко,Лариса Скорик, Iгор Юхновський запеклокритикували Чорновола, проте жодногопоганого слова не сказали на адресукомунiста Кравчука. 

 

А чого варта iстерикаIгоря Юхновського у 1992 роцi, коли Чорновiлвимагав провести перевибори допарламенту... У демократiв тодi були всiшанси отримати 300 мiсць у парламентi. АлеIгор Рафаїлович тодi емоцiйно й неоднозначнозаявив, що розiрве всi стосунки з Рухом,якщо ми на таке пiдемо. Ось чому, пояснiть?Невже лише з тiєї причини, що iнiцiативапiшла вiд Чорновола, а не вiд нього? Батькотодi такий розгублений був. "Що я нетак зробив?" - постiйно повторював цюфразу. Ночами не спав, все сидiв на краєчкулiжка й у вiкно дивився.

 

Справдi, для мене й досiзагадка, чому в найвiдповiдальнiшi моменти,коли В'ячеслав Чорновiл майже доходивдо своєї мети, йому завдавали ударунайближчi люди. Що це - людська заздрiсть,страх? Не знаю... Дуже поважаю i Юхновського,i Лук'яненка, i Горинiв - це чеснi люди,вони дуже багато зробили для України,i я не поливаю їх брудом. Але фактзалишається фактом: з моїм батьком їмчасто було не по дорозi.

 

Зважте, на той час булидвi реальнi сили: комунiсти i демократи.I в момент, коли всi сили потрiбно булокинути на об'єднання, консолiдацiю, враззагострювалися розбiжностi, виникаличвари. Довгi роки я намагаюся зрозумiти,чому так вiдбувалось, яких помилокприпускався Чорновiл. Але не можу знайтипояснення цiй ситуацiї.

 

- Повернiмося до подiй1999 року. За офiцiйним оголошенням,однопартiйцiв-розкольникiв не влаштовувававторитарний стиль керiвництва Чорновола.А що було за кулiсами?

 

Я. Кендзьор: - В'ячеславне був диктатором. Нiколи! А те, щобезкомпромiсним i принциповим у важливихпитаннях, - чиста правда. Комусь це, може,не подобалось. Але, в принципi, бiльшiстьрозкольникiв спокусилися на грошi. У насбув з'їзд наприкiнцi 1998 року. I от хтосьiз партiйних побратимiв викрикує йому:"Чому однi керiвники фракцiй i очiльникипартiй вiдчиняють дверi президента Кучминогою i добиваються вiд нього лiцензiйна ведення бiзнесу, рiзних пiльг? У нашмеркантильний час лише полiтикою ситийне будеш!"

 

В'ячеслав Максимовичемоцiйно пояснює: "Для чого ми сюдиприйшли, друзi? Торгувати Україною?Схаменiться, це врештi-решт непорядно!"I тодi з когорти "костенкiвцiв" лунає:"Що з нього взяти... старий дiдуган!Невже ви не розумiєте, що ваш час давноминув разом з примарними iлюзiями!"В'ячеслав Максимович зблiд,

опустився на стiлець iсказав: "За що ж ви мене так? Навiтьнаглядачi у тюрмах мали до мене бiльшеповаги..."

 

Т. Чорновiл: - Пригадую,як чубились мiж собою Лавринович iЧервонiй, бо мали рiзнi бiзнесовi iнтересив урядi. Однак, коли мова заходила проЧорновола, якими ж дружними вони робилисьi як запекло лаяли його в один голос --просто дивне порозумiння! А буквальноза мiсяць до цього "вироку тридцятки"до Чорновола пiдiйшов Iван Заєць i такздалеку почав: "От я вже багато рокiву полiтицi, а що маю з того? Не будь впертим,ти ж розумiєш, що партiї грошi потрiбнi,та й нам про хлiб треба думати..." Батьковiдповiв, що на хлiб йому вистачає. А потiмЗаєць опинився серед тих розкольникiв,чого батько вiд нього нiяк не чекав. Iдуже скоро нардеп вже їздив не настареньких "Жигулях", а на новенькомуджипi.

 

Взагалi, Чорноволубагато чого закидали. Наприклад, Костенкона одному з останнiх з'їздiв дорiкнув, щовiн шукає зближення з владою i "бiгає"до Кучми. У той же час Юрiй Костенко iйого прихильники "годувалися" вiдсоцiального фонду, яким керував Волков,а фiнансовими питаннями займався ВiкторЮщенко. А фактично цей фонд пiдпорядковувавсявиборчому штабу Леонiда Кучми. Власне,Ющенко давав розпорядження своїмзаступникам у НБУ вичавлювати грошi зкомерцiйних банкiв. 

 

- Тобто розкол Руху,зрада Чорновола соратниками - все це,за вашими словами, вiдбулося на грошiКучми i за участю Ющенка?

 

Т. Чорновiл: - Саме так.За кiлька мiсяцiв до розколу в кабiнетiЮщенка вiдбулась нарада: що робити зЧорноволом? Тому що з Ющенка тодi активноробили лiдера всiх нацiонал-демократiв,лише Чорновiл сказав, що вiн його нiколине пiдтримає. А до Чорновола людиприслухались, йому вiрили!

 

Знаєте, чому в 2004 роцiя пiшов до Януковича? Не тому, що вважавйого гiдним кандидатом, але принаймнiна його обличчi прочитувалось, хто вiнтакий. А з Ющенка робили iкону, i мене цеобурювало, бо я знав справжню цiну цiйлюдинi. I сенс боротися проти Ющенка вмене був.

 

- Пане Ярославе, свогочасу ви метафорично назвали розкол уРусi "ефектом отруєння совiстiгазотрейдерами". Чому?

 

Я. Кендзьор: - На той часза право торгувати газом боролися НАК"Нафтогаз України" на чолi з IгоремБакаєм i група спонсорiв Руху на чолi зОлегом Iщенком, який представляв "Олгаз".Чорновiл пiдтримав "Нафтогаз" -державну структуру. I тi спонсори зробилиставку на Костенка. Як бачимо, непомилились.

                                                             

Т. Чорновiл: - Я дужедобре пам'ятаю, як пан Iщенко бiгав поВерховнiй Радi й голосно кричав: "Вiнтопить тих, хто його годує! Я дам мiльйонзелених тим, хто прибере Чорновола!"Прикро, але "рухiвцi", котрi самiбатьковi про це розповiдали, тепер цього"не пам'ятають". А Iщенко заявивслiдчим, що Чорновiл сам усе вигадав.Доказiв нема...

 

- Вiд тих подiй минулочимало часу. Ви обговорювали пiзнiше цюситуацiю з людьми, якi пiшли протиЧорновола?

 

Т. Чорновiл: - Як правило,усi уникають розмов: i Драч, i Павличко...Юрiй Костенко лише раз менi сказав: "Аякi проблеми? У мене були свої погляди,у Чорновола - iншi. Ми не зiйшлися, i янiчого поганого не зробив". Бiльше мидо цiєї розмови не повертались.

 

Знаєте, колись батькоменi розповiдав, як у мордовському таборiголодував 120 днiв, аби домогтися в СРСРстатусу полiтв'язня. Наглядачi, щоприносили йому їжу, вмовляли не нищитиздоров'я i берегти сили. А тi, хто сидiв зним за тiєю ж статтею, влаштували скандал:"Дай спокiйно термiн вiдбути i некаламуть воду. Тобi що, бiльше вiд усiхтреба? Думаєш, ти особливий?!"

 

Я. Кендзьор: -- А от явважаю, що В'ячеслав Максимович i справдiособливим був. На початку нашогознайомства вiн менi якось сказав: "Яне жалiю, що 15 рокiв життя провiв загратами. Але шкода менi, що надторозкривався перед людьми, котрi потiммоєю вiдвертiстю i довiрою користувались.Я так i не навчився розрiзняти, з кимможна бути щирим до кiнця, а перед кимтреба схитрувати.  Та й хитрувати невмiю... I вже, напевне, нiколи не навчусь".У цьому й полягала, мабуть, велич Чорноволаяк полiтика. I трагедiя людини, що не вмiлаторгувати совiстю i вiрила в поряднiстькожного, хто поруч.



Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини