Панове АндрійІллєнко, Микола Томенко, ВолодимирЯворівський, Олесь Доній, БогданБенюк, Олег Тягнибок, ПетроПорошенко, Олександр Бригинець, АндрійПарубій, Мирослав Попович...

Виходячи з контенту вефірі українських телеканалів, можназробити висновки, що український ефіріснує тільки для поширення іноземнихтелепрограм і фільмів. 

Власники утримуютьтелеканали лиш тому, щоби вони не перейшлидо рук інших. Їм достатньо логотипу вкутку екрана і новин. Якщо в Українізрідка щось і робиться, то під російськукальку і за російські гроші або, у кращомуразі, з розрахунку на російськомовнийтелеринок. Це теж правда.

Чи можна реанімуватидіючі українські телеканали? Напевно,що ні. І не треба цього робити, бо заостанні 10-15 років туди набрали людей ізвідверто антиукраїнським світоглядом,які демонстративно хизуються своєюантиукраїнськістю. Наприклад, чималотелеведучих із так званих "провіднихукраїнських каналів" у соцмережаххизуються незнанням української мови,не сприймають України як держави,матюкають патріотично налаштованихдописувачів. Усе це робиться систематичноі послідовно. Бо все, що пов’язане зУкраїною, україно- чи російськомовне,для них є чужим…

Якщо такому контингентудолучити щось проукраїнське, то вонипідступно творитимуть хитрі підлості… 

Нове українськетелебачення має розпочатися з нових,незаангажованих людей, як це свого часузробив Олександр Роднянський. Тодітелеканал "1+1" став флагманомрозвитку українських телемедій, взірцемдля наступних телепроектів. 

Теперішніх "телемонстрів"часто створювали не професіонали, абудь-хто, хто мав змогу створити собітаку забавку або потрапити туди нароботу. Там ведуть війни за будь-що, алетільки не у площині творчого розвиткута пошуку креативу.

Такі професії, якрежисер, сценарист, оператор, журналісттощо, які є визначальними для будь-якоготелеканалу в світі, в Україні сталидругорядними, майже непотрібними. Щобне платити професіоналам, на такі посадинабирають молодих людей, і вони виконуютьсвої обов’язки формально.

Насправді псевдотворчимпроцесом керують зовсім інші. Бо домінуютьгенеральні директори та продюсери,часто без профільної освіти і без жодногопоняття про те, чим керують. Головнийїхній аргумент – я вже давно тут працюю,головний стимул – переконати власникаканалу виділити на створення телеформатуякомога більшу суму. 

Депутати, україно- чиросійськомовні, зобов’язані засвітитизелене світло українському ентертейменту.Бо від сучасного стану в українськомутелепросторі однаково плюються наПрикарпатті чи на Луганщині.

У нових законах муситьбути чітко прописано, за яких умовтелеканал має юридичне право називатисяукраїнським, скільки в ефірному просторімає "крутитися" українськоїпродукції, а скільки зарубіжної. 

Щоби стимулювати власнетелевиробництво для власного телевізійногопростору, слід прописати пільги й іншістимулятори для випуску українськоїпродукції, як це зроблено в Росії, Америцічи інших нормальних країнах. 

Ретрансляція зарубіжнихпрограм може бути дозволеною лише тоді,коли телекомпанія аргументовано доведе,чому не може створити аналогічноїпродукції в Україні, і сплатить відповіднийзбір до скарбниці держави, який піде нарозвиток українського ентертейменту. 

Більше того, сучасніукраїнські телеканали, які телеканаламиє тільки юридично, а насправді виступаютьретрансляторами російської продукції,повинні сплатити певні суми за всі рокивикористання свого ефіру не запризначенням.

У цих пропозиціях нічогобожевільного чи нереального, вони цілкому правових рамках захисту державногоінформаційного простору. Втілити їхбуде нелегко, але то не означає, що требаопускати руки.

Саме їх впровадженнядасть поштовх для розвитку інтертейментуукраїнського ентертейменту та захиститьінформаційний простір держави Українавід експансії іноземної телепродукції.

Наприклад, у Китаї діютьтакі жорсткі протекціоністські законив галузі кіно і телебачення, які навітьобмежують кількість іноземних фільміву національному прокаті.

Під час нашої останньоїзустрічі небіжчик Юрко Іллєнко з розпачемскаржився, що в нього опускаються руки,бо все, за що він бореться, навіть своїподають так, ніби то потрібно тількийому, щоби набивав кишені. "Але явсього не відзніму, – кричав він, – яхочу, щоби українське кіно знову почалодихати!"

Мій допис не є надзавданням.Для втілення цієї пропозиції нашимзаконотворцям необхідна консолідованістьі послідовність.

І нехай нам у цьомудопоможе Бог!

Олег Ущенко