Я хочу вам сказати, що після всіх подій, починаючи з п'ятниці і закінчуючи сьогоденням мені не хочеться шуткувати, їсти, пити, розмовляти... Мені хочеться стати маленькою, щоб мене ніхто не чіпав і я нічого не розуміла про доросле життя. Для мене світ зупинився....

Впродовж цього періоду перед очима пробігло все життя. І коли я жила?? Чи можна це все назвати життям??А Юля хотіла і хоче повести нас у Європу, показати, як можна жити, працювати, відпочивати,вчитись і вільно дихати...

Але наш народ не захотів свободи. Він звик до рабського співіснування, до бидлячого відношення, до «сильної» руки. Так. Це правда, що рабів до Раю не пускають. Раби тільки хочуть їсти.. І їм непотрібна свобода.. Вони не знають що з нею робити.. Раби її бояться.

Шкода, що Юля заради цих тупих і короткозорих віддає своє життя. І хочеться запитати, а не велика ціна у цієї свободи для невдячних?