Тімоті Ґартон Еш - один з найвпливовіших гуматінарних мислителів сучасності, автор багатьох книг та публікацій, присвячених політиці та «історії теперішнього часу», які змальовують трансформацію Європи протягом останньої чверті століття.

Про те, що майдан має привернути увагу Великої Британії та Франції, про реальністичність ефективності санкцій та так званого «Плану Маршала для України» Тімоті розповів Hromadske.TV

У вашій останній статті «Україна на краю, Європа має її повернути. Це не Оксамитова революція, але й не повстання козаків-фашистів чи гра на виліт з безвиграшним варіантом. Європа має захистити права людини » ви закликаєте британське керівництво звернути увагу на власність Ріната Ахметова у Лондоні, на Дмитра Фірташа, який спонсорує Кембриджський університет. Наскільки дієвими ви вважаєте санкції? Яким ще може бути залучення Заходу?

Я думаю, що насилля, явне насилля, особливо щодо чоловіка, якого викрали, роздягнули та катували, дуже вплинуло на формування громадської думки на Заході. Виник потужний інтерес до України у США та у декількох країн Західної Європи: Німеччини, Польші та Швеції. Що можна зробити в найближчій перспективі? Я не вважаю, що самі тільки санкції вплинуть на причетних до влади. Думаю, що потрібно поєднувати різні методи й інструменти. Проблема ЄС, як ви знаєте, полягає в тому, що вони не готові запропонувати великий пряник, але й не хочуть застосувати довгу палицю.

Ви були одним і з тих, хто підписав лист світових інтелектуалів на підтримку України. Було декілька таких звернень, в одному з них йдеться про так званий план Маршала – фінансової підтримки – для України. Наскільки це реалістично? 

Я думаю, що сама формула плану Маршала – дуже цікава і привернула увагу всього світу. Однак Євросоюз складається з багатьох країн. У Греції є люди, які отримують їжу з благодійних кухонь. Тож через цінову політику виникає складність з домовленостями. Поки не існує реалістичних перспектив застосування і розробки плану Маршала в Україні. У США після Другої світової війни він був застосований до сильних країн світу. Таким чином Європа тоді вирішила кризу. Я вважаю і говорив про це ще коли був у Києві під час Помаранчевою революції, Євросоюз має чітко зазначити, що хоче, щоб Україна була членом Європейського Союзу. Я думаю, що це дуже важлива заява і в довгостроковій перспективі членство в ЄС, а також Угода про вільну торгівлю будуть важливіші речі, аніж самий план Маршала.

Що тоді має бути зроблено в Україні та Україною, щоб переконати британських, німецьких та французьких лідерів, які мають більше впливу ніж інші країни Європейського Союзу? 

Досі ані Велика Британія, ані Франція насправді не долучалися до вирішення цієї кризи. Симптоматично, що за день перед тим, як я написав свій матеріал, британський прем'єр-міністр Девід Камерон, а також французький президент Франсуа Олланд провели довгу зустріч. У них була довга розмова про Україну. Це таки дуже показово. Мій головний посил – потрібно знайти шляхи, щоб розбудити політичну думку у Франції та Великій Британії. Саме їхні політичні еліти мають долучитися до того, що відбувається в Україні, так як це зробили поляки, німці чи шведи. Ну і ви знаєте, що наприклад, я намагаюся бути одним із тих голосів, що прагнуть щось зробити. Це має будь-що, що викличе необхідний резонанс у Франції, у Великій Британії. Інша вкрай важлива річ: нині серйозний стереотип, і він лише посилюється, що на Майдані фашисти, націоналісти. Потрібно зробити все можливе, щоб розбити цей стереотип, вам потрібно зробити все можливе.

Як Європа та Сполучені Штати Америки повинні комунікувати з Росією в українському питання? Оскільки зараз є багато людей, які використовують риторику «холодної війни», яка виглядає тупиково. Якою має бути їхня позиція та риторика по відношенню до Кремля? 

Насамперед вони повинні наполягати на припиненні насилля зі сторони режиму Януковича та міліції. Алй й також застерігати від застосування зброї з боку протестантів. Важливою є готовність пана Путіна, особливо після Олімпійських ігор у Сочі, прислухатися до думки Заходу. Пам'ятайте, що Помаранчева революція стала для нього великою драмою. Це все має доповнювати те, що робить Кетрін Ештон у Києві.

Ви досліджували соціальні рухи, революції по всьому світу. Якою є особливість українського протесту? Які уроки ми можемо почерпнути з подій в Україні та чи бачите Ви щось нове для себе, як дослідник та історик? 

Насамперед треба далі демонструвати, що українські події відбуваються в рамках Оксамитових революцій, що цей протест мирний. Бо коли ми бачимо насилля проти людей – це руйнує наративи, які сприймаються на Заході. Тому потрібно підкреслити і поєднати вашу історію мирних протестів, якою була Помаранчева революції та інші мирні революції, і продовжувати в тому ж напрямку.