Сьогодні я зрозумів ще одну відмінність між хворим та здоровим суспільством.

Ми ішли коридором Європейської комісії в Брюсселі. Як раптом на дверях побачив знак «душова».

- Що це таке? – запитую в нашого «провожатого» із числа працівників Єврокомісії.

- Це душова кімната. У нас багато співробітників приїжджають на роботу на велосипедах. А дехто замість обіду йде в спортзал, тому їм теж потрібен душ, – пояснив євробюрократ.

Українські чиновники, якби почули про такі звичаї своїх європейських колег – велосипеди, спортзал – подумали би, що це – розіграш.

А ще ця розповідь може вразити Бориса Колеснікова, Євгена Геллера та інших регіоналів, які останні місяці займаються облаштуванням індивідуальних санвузлів у себе в парламентських кабінетах.

Заради комфорту кількох «господарів життя» з Партії регіонів керівництво парламенту дало «зелене світло» явно незаконним роботам зі знесення стін у будинках Верховної Ради, а також переобладнанню робочих кабінетів, де мали би працювати інші депутати, під індивідуальні туалети та душові кабіни.

Панове Колесніков, Геллер і компанія, ви чули? Ви не одинокі у вашому бажанні помитися на роботі. Тільки, на відміну від вас, у Європі душові роблять не для одного начальника, а для всіх співробітників.

Насправді душова кімната дедалі частіше стає традиційним атрибутом в сучасних офісах. Вважається, що працівник може затриматися на роботі тривалий час або на всю ніч, тому для нього створюють додаткові комфорти.

Наприклад, це душова кімната у штаб-квартирі шотландської служби Бі-Бі-Сі в Глазго.

Також на власні очі я бачив душові в штаб-квартирі Facebook у Пало-Альто. Фотографувати всередині не можна, але повірте на слово – душові там стоять не в кабінеті Цукерберга (у нього взагалі немає свого кабінету), а в загальному коридорі для всіх працівників.

Душова кімната – це дрібниця, скажете ви. Але саме в таких дрібницях, на побутовому рівні проявляється уся збоченість та потворність українських реалій. Реалій, які не виникли самі по собі – реалій, які власними руками створили самі українці.

Українського та європейського чиновника розділяє прірва – ментальна та інтелектуальна. Адже що насправді означає персональний санвузол українського депутата? Це – атрибут начальника, його привілей, що дозволяє відгородитися від усіх підлеглих, демонструючи свою зверхність та зневагу до «плебсу». А вседозволеність – це вже похідна від таких установок державного службовця.

І хай Колесніков та Геллер хизуються своїми статками, заробленими у «капіталістичних змаганнях». Ментально вони як були, так і залишилися дрімучими «совками». Межа мрії яких – обзавестися індивідуальним туалетом з душем прямо в кабінеті.

Сергій ЛЕЩЕНКО