В той час як знаменитий Боря-Хюндай вустами сумнівних фінансових аналітиків продовжує переконувати українців у покращенні нашого життя від потягів корейського виробника, його дітище продовжує терпіти повне фіаско на вітчизняній залізниці. Черговий «покращений» Хюндай вчора безнадійно відстав від графіка руху десь між першою та нинішньою столицями України. А дифірамби такого собі пана Мар'яна Заблоцького колишньому «першому віце-прем'єру з покращення2 з уряду папєрєдніків Борису Колеснікову переконують мене в тому, що знаменитий персонаж з дитячого віршика Маршака, блискуче відтворений в українському перекладі Іваном Малковичем пан Роззява існує в реальному житі.
 
Жив собі роззява, ліві двері справа...
 
З ранку він хутенько встав, піджака вдягати став,
 
Шусть руками в рукави – з'ясувалось, то штани.
 
Отакий роззява, ліві двері справа.
 
Вбрав сорочку він, однак, всі кричать йому: «Не так!»,
 
Одягнув пальто, проте, знов кричать йому: «Не те!»
 
Отакий роззява, ліві двері справа.
 
Поспішаючи в дорогу рукавичку взув на ногу,
 
Ну а замість капелюха натягнув відро на вуха.
 
Отакий роззява, ліві двері справа.
 
Трамваєм тридцять третім він їхав на вокзал,
 
І двері відчинивши, до водія сказав:
 
«Шановний трампарампарам, я щось хотів сказати вам,
 
Я сів не в той ай-яй трамзал негайно треба на вокзай!"»
 
Водій перелякався і на вокзал подався.
 
Отакий роззява, ліві двері справа.
 
Ось біжить він до кав'ярні, щоб квитки купити гарні,
 
Далі гляньте на роззяву, мчить купляти в касу каву.
 
Вибіг він аж на перон, там стояв один вагон.
 
Пан роззява в нього вліз, сім валіз туди заніс,
 
Примостився під вікном, тай заснув солодким сном.
 
З ранку – гульк! «Егей!» – гукає – Що за станція питає,
 
Чемний голос відповів: «То є славне місто Львів».
 
Ще поспав, аж сходить сонце, знов поглянув у віконце,
 
Бачить, знов стоїть вокзал, здивувався і сказав:
 
"Що за місто це, Болехів, Коломия чи Радехів?"
 
Чемний голос відповів: "То є славне місто Львів".
 
Ще собі поспав з годинку, знов поглянув на зупинку,
 
Бачить, знов стоїть вокзал, здивувався і сказав:
 
"Що за станція цікава, Київ, Зміїв чи Полтава?"
 
Чемний голос відповів: "То є славне місто Львів".
 
Тут він крикнув: «Що за жарти? Жартувати так не варто.
 
Вчора я у Львові сів, а приїхав знову в Львів?...»
 
Отакий роззява, ліві двері справа.
 
Покращений Хюндайсправді бездоганний в усьому за винятком одного – він НЕ ЇЗДИТЬ! Пересуватися ним сьогодні можна майже з тим же успіхом, що й Роззява, коли він сідає у відчеплений вагон. Переконався особисто, коли наважився у грудні їздити залізницею до Донецька і на зворотньому шляху простояв зо три години в морозяному степу під Лозовою, а загальний час запізнення до Києва склав понад 6!!! годин.
 
P.S. На відміну від фінансового анлітика Мар'яна Заблоцького я чомусь геть не сумніваюся в тому, що попри шалену критику Бориса Колеснікова його нестримне бажання «покращувати» життя українцям буде піднято на прапор наступниками. Бо за фінансові оборудки на кшталт купівлі дорогезних та непристосованих до України потягів Хюндай у нас поки що дають нагороди, а не садять до в'язниці. Хто ж відмовиться від мільйонних відкатів, навіть якщо за це доведеться змиритися з влучним прізвиськом, схожим на «Боря-Хюндай»?!

Ігор МІРОШНИЧЕНКО